Ножни

Розмір шрифту: - +

12

Їхні ночі… Вони були таємничі, лавандові, тихі і глибинні, прохолодні і спекотні. Таня не знала, що буває таке щастя. Вона мріяла про таке гармонійне щастя ще з юних-преюних літ. Але поживши в реальності, зрозуміла, що такі мрії не збуваються. Що то мильні бульбашки. Що не буває такої єдності душевної і тілесної. Що то лише в кіно й книжках.

Аж раптом, зовсім несподівано, мрія збулась. І так раптово, що не встигла одразу й усвідомити це. Лише через місяць шлюбу, по мірі розсіювання туману адреналіну й схвильованості, почала розуміти: це те, чого так хотіла все життя.

Зранку вона вийшла на балкон, закутавшись у ковдру. Жовтень перевалив за половину. Із саду пахло вологою і яблуками. Артем давно поїхав в офіс. Мирончик ще спав – зморила його вчорашня прогулянка. Було так мило – дивитись на різнобарвні хризантеми і кольорове листя на деревах.

Таня весь день пропрацювала над монтажем відеоролика про Лисогірський форт. Ввечері хвалилася Артемові своїми здобутками. На її подив, він дуже зацікавлено подивився відео і похвалив свою невгамовну дружину.

Артем усе дивувався, що Таня після шлюбу не поринула в світ шопінгу і безперервного катання по салонах – як часто бачив на прикладі багатьох друзів і знайомих. Він чекав, коли кошти на картці, даній їй на користування, почнуть танути, мов сніг навесні. Але цього не відбувалось.

– Невже тобі не хочеться прикупити собі щось зі шмоточок на новий сезон? – запитував Артем за вечерею.

– Ой, провокативне питання, – усміхнулась вона так мило, що він на якийсь момент перестав жувати і їв поглядом її.

– Провокативне? – промурчав Артем.

– Навіть не уявляєш, яка я була одержима шопінгом пару років тому.

– Так? – здивувався чоловік.

– Я купляла речі щодня. Сиділа на одежних сайтах, ходила по аутлет-магазинах. Шопінг був мені ліками. Я сиділа з дитям сама. Була в депресії. Сил бракувало. Підтримки не було. Колишній мене принижував, матюкав, вважав негідною матір’ю. А я – як у дурмані – переключала свій розум на красиві речі. Грошей не було: купувала з кредитки, позичала в батьків, брешучи, що на продукти. Значну кількість зароблених на фрілансі грошей я витрачала на речі.

Артем співчутливо дивився на Таню:

– Аж не віриться, що це про тебе. Ти ніби не така.

– Раніше, до шлюбу, я теж так думала. Я була мила, позитивна, життєрадісна. А потім стала похмура, депресивна, до всього ще й шопоголічка. Мама сварила мене, дорікала за це. Замість підтримки. Я була самотня у своїй проблемі. Ніхто мене не розумів і не підтримував. До всього ще й гормони зводили з розуму. І звісно, я не могла любити свою дитину як слід. Мене ніхто не підживлював любов’ю. І я підживлювалась адреналіном від шопінгу. Я раніше не вірила в силу шопінгу. Серйозно. Мені здавалось кумедним, коли чула із ЗМІ, що жінки отримують від шопінгу оргазм.

Артем і Таня засміялись.

– А зараз, любий, я така щаслива, що мені шопінг просто не потрібен.

Артем дивився на Таню і замиловано хитав головою.



Тетяна Гаркуша

Відредаговано: 30.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись