Інтернет, хімія і детектив, або незвичайне літо Сніжани

Розмір шрифту: - +

Розділ 10

Іванка мало не впала з дерева, побачивши, що сталося зі Сніжкою. Ось тобі й інтернет-знайомство! Треба негайно рятувати подругу. Але як? Що робити? Кому дзвонити? "В мене ж немає номеру телефону її батьків!" - згадала Іванка. 

"Так, спокійно. Я запам'ятала номер машини. Треба дзвонити в поліцію і все їм розповісти. Тоді йти додому до Сніжки і поговорити з її батьками. Жаль, я не знаю, куди вони поїхали." - думала Іванка. Не просто ж це, людей рятувати!

*       *       *

Батьки Сніжани, все ще не підозрюючи про те, що сталося з донькою, йшли додому - саме закінчився робочий день. Перед тим, як зайти в квартиру Віктор Яблуновський перевірив поштову скриньку. У ній був лист без підпису. Яблуновський здивувався, а тоді зайшов у квартиру. 

Та коли він прочитав листа, то мало не втратив свідомість:

"Шановні Віктор і Наталія Яблуновські!

Декому стало відомо про ваше відкриття і цей дехто бажає дізнатись одну вельми цікаву формулу. Ви знаєте, яку. 

Якщо ви бажаєте ще раз побачити вашу дочку, завтра, не пізніше 6:30 ранку листочок із формулою повинен лежати, захований у квітах третьої справа клумби від школи номер 12. В це же день ваша донька повернеться додому. І ніякої поліції!  О 6:35 ранку в згаданому вище місці не повинно бути нікого.

Із превеликими надіями на ваш світлий розум,

      Анонім."

- Наталю! Поглянь.. - ледве зміг вимовити Яблуновський. Дружина переглянула листа і аж побіліла:

- Може... це жарт? - невпевнено мовила вона.

- Який же це жарт? Хто міг знати про формулу? Невже хтось проговорився...

- Сніжка! Де ж вона зараз? Вона казала, що сьогодні йде гуляти. Мабуть, тоді вони її й зловили. Чи він... вона... Що ж робити? Що, коли її не відпустять, навіть якщо ми скажемо формулу? Тут сказано, не заявляти у поліцію.. Але ж як вони дізнаються?

- Дізнались про формулу, дізнаються й про це. Але йти в них на поводу теж небезпечно. Хтозна, чи допоможе це Сніжці, та й формула... Не можна, щоб вона потрапила в руки недобросовісних людей.

- А я казала, що небезпечно, коли ми знаємо формулу, а ніякого захисту не маємо.  Бідна моя Сніжка... Чи побачу я тебе?

- Наталю, припини. Спершу подзвони Сніжці, може, її й не викрадали, а це - просто пусті погрози. 

Вона подзвонила. Трубку довго не брали, потім трубку взяв якийсь чоловік і захриплим голосом промовив:

- Знаю, ви не вірите, чи тут ваша донька. Але вона тут є. От тільки трубку я вам не можу дати - хтозна, що вона вам розповість. Але зараз ви її почуєте, просто я їй не скажу, що в мене в руках телефон.

Було чути, як цей чоловік пройшов по коридору, а потім запитав голосно, ніби говорячи з кимось крізь двері:

- Сніжано Яблуновська, ти не хотіла б пояснити, чому це ти відмовилась від вечері, яку тобі запропонували? - вдавано улесливо промовив він.

- Ви не маєте права мене тут тримати! Я не буду їсти вашу смердючу їжу! Я знайду спосіб звідси вибратись, хоч ви й не кажете, для чого я тут! - почувся розлючений голос.

Чоловік одразу ж відійшов від дверей і сказав у трубку:

- Ось бачите! Ваша донька у нас, жива й здорова. А чи вийде вона звідси, залежить тільки від вас, - і він поклав трубку.

 



Софія

Відредаговано: 20.08.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись