Ніж у спину

Розмір шрифту: - +

Ніж у спину

До багатоповерхівки, одного зі спальних районів міста під’їхав елітний автомобіль. З нього вийшов чоловік середнього росту та з надмірною вагою. В руці він тримав мобільний телефон. Це був міський чиновник – хабарник Козлов. Цей слуга народу обіймав посаду в мерії. Козлов займався питаннями малого та середнього бізнесу, проте в нього виходило лише відбирати справу у підприємців, які не платили йому данину. Таким чином чиновник нажив собі багато ворогів. Кожен підприємець міста ненавидів Козлова та бажав йому смерті.

Декілька чоловіків, що залишилися без роботи та з купою боргів, завдяки чиновнику, вирішили його провчити. Вони вислідили, де мешкає хабарник та влаштували засідку. І коли Козлов вийшов з автомобіля, до нього підійшло троє чоловіків: Іван, Петро та Андрій. Ці чоловіки мали спільний бізнес з ремонту автомобілів, проте одного разу, коли вони не дали хабара Козлову, до них відразу навідалися всі можливі перевірки: податкова інспекція, санітарна служба, пожежники, навіть міграційна служба. Підприємство закрили, а в чоловіків залишилися непогашені кредити та проблеми в родині. Івана відразу покинула дружина, Петро почав спиватися, а Андрій мав намір вчинити суїцид, проте в останній момент втрутився батько та зупинив сина від фатальної помилки. Після цих подій чоловіки відважились зустрітися з чиновником. У Івана та Андрія були в руках бейсбольні біти, а у Петра пневматичний пістолет.

  • Доброго вечора, Григорій Зіновійович, - звернувся до Козлова Іван.
  • А ви хто такі? – спитав чиновник.
  • Та як вам сказати, хто ми такі, - подовжував Іван, - ми твої знайомі.
  • Точніше жертви, - виправив Андрій.
  • Я вас не знаю, і взагалі, зараз міліцію викличу.
  • Чуєш, ти зі своєю міліцією. В мене є пістолет, зараз прострелю тобі голову і мізки вилізуть назовні, - говорив Петро.
  • Що вам треба? – злякано спитав Козлов.
  • Ти нам зламав життя, через тебе ми в боргах, маємо купу проблем та сидимо роботи і ти за це відповіси, - промовив Іван.
  • Це не мої проблеми.
  • А чиї проблеми? Хто закрив наше маленьке підприємство, коли ми тобі не дали хабара.
  • Так це ж ваші проблеми. Це ваша жадібність. Ось заплатили б ви мені, скільки я вам говорив, і жили б собі спокійно. За все у цьому житті треба платити. Нічого безкоштовно не буває.
  • Ось ти тепер також за все заплатиш.

Іван та Андрій почали бити Козлова, доки у того з носа та рота не пішла кров, наостанок Петро вистрілив з пістолета у чиновника. В цей час мимо будинку проходила пара, і чоловік, почувши постріл підійшов ближче.

  • Все мужики тікаємо, - крикнув Андрій і вони розбіглися у різні сторони.

До чиновника підбіг чоловік, а за ним молода дівчина, його наречена.

  • Допоможіть, - ледве промовив Козлов.
  • Що з вами сталося? – спитав чоловік.
  • Я помираю, мене сильно ранили, - говорив чиновник.
  • Я вам допоможу, я лікар.
  • Владе, що з ним? – спитала дівчина.
  • Юлю, викликай наших, чоловіка треба негайно шпиталізували.

Юля викликала швидку допомогу, а Влад оглянув Козлова і зробив попередні висновки, щодо його стану. Швидка допомога прибула через 10 хвилин, Козлова забрали у лікарню, Владислав з Юлею поїхали з ними.

Владислав Юрійович був на той час вже відомим хірургом в місті. Він вже 5 років працював у центральній клінічній лікарні. Його знали як талановитого лікаря, що оперує безкоштовно. Якщо до інших лікарів люди могли взагалі не потрапити, через брак коштів, то Владислав, окрім того, що приймав пацієнтів у лікарні та оперував їх, він проводив огляди та надавав допомогу безхатькам. Заробітна плата в нього була невисокою, проте Владові вдавалося декілька раз отримувати гранти за наукові досягнення.

У лікарні Владислав Юрійович познайомився з медсестрою Юлею, з якою він жив майже півтора року. Через два місяці вони планували одружитися. Юля була звичайною дівчиною з села, що мріяла про прекрасне міське життя, проте реальність була зовсім іншою, ніж вона уявляла. Вона думала закінчити інститут, одружитися с бізнесменом чи політиком, жити розкішним життям, ніколи в житті не працювати. До вишу вона не вступила, закінчивши медичний коледж за розподілом потрапила до лікарні, з особистим життям довго не складалося. Вона часто зустрічалася з одруженими чоловіками, проте після двох-трьох зустрічей вони її кидали, у кращому випадку, залишаючи якийсь подарунок чи декілька сотень доларів. У відділені до неї чітко приклеїлося прізвисько «повія». Проте коли Юля зустріла Владислава, відразу в нього закохалася. А лікар довго не звертав на неї уваги, але зрозумівши, що з таким ритмом життя, як в нього, він може взагалі залишитися без родини відповів Юлі взаємністю. Жили вони нормально, хоча Юля часто докоряла Владислава, що той робить безкоштовні операції та допомагає безхатькам. Декілька раз дівчина зраджувала своєму коханому, але Влад так про це і не дізнався.

Як тільки швидка привезла Козлова в лікарню, Владислав побіг у відділення, дав вказівки, щоб швидко провели діагностику чиновнику. Вже через 30 хвилин хірургові доповіли, що треба буде оперувати постраждалого, оскільки окрім переломів відбувся розрив селезінки та пошкоджені органи дихання.



Степан Левків

#373 в Різне

У тексті є: зрада, кохання, порятунок

Відредаговано: 01.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись