" Ой на Івана, та й на Купала..."

2.

І ось ми вийшли на на саму верхівку Лисої Гори. В центрі знаходився вівтар, невідомо для чого і ким встановлений - така собі важелезна бетонна конструкція. Оксана дістала маятник і перевірила центр вівтаря - він був чистий енергетично - нульовий. Вона сказала, що тут є кілька сильних потоків, які можна виявити за допомогою маятника, або відчути. А ми з Вчителем будемо активізувати їх в один потік.

Наташа увесь час була поруч з Вчителем, але тут почала проводити розстановку людей. Вона з упевненістю вказувала кожному на його місце, пояснюючи, що саме так досягнеться баланс, який потрібен для активізації потоків.

Сашо, стань поруч з Учителем,- вказала вона мені на моє місце. Я покірно зайняла його, що викликало помітне невдоволення серед деяких жінок. Але не послухатися Наташі ніхто не наважився. Всі стали в коло, заплющили очі і почалося... Вчитель пробудив потік своїми замовляннями, схожими на мантру і Олександра відчула пульсацію в ногах, що поступово підіймалася догори її тілом. Воно горіло, в очах був колір сонця, тіло ледве трималося на місці від сильних вібрацій і коливань. Ішов процес очищення і поглинання енергії, здавалося, що тіло є провідником струму між землею і небом.

Повз нас проходили люди, в яких була екскурсія Лисою Горою, вони, затамувавши подих ,споглядали це магічне дійство, іноді фотографуючи. Але ми були далеко: хтось кружляв над землею, хтось опинився на березі моря, хтось біля бурхливого водоспаду, хтось в глибокій печері, і те, що відбувалося навколо насправді, нас мало обходило.

Коли все завершилося, Наташа прокоментувала, що такого сильного потоку давно не було, а отже, сьогодні сюди прийшли невипадкові люди, готові духовно до того, що відбулося. Усі подякували Горі за енергію, дар якої вдалося пробудити сьогодні. І , як висновок, вона повідомила, що незабаром відбудеться щорічна поїздка на Хортицю, де проходитиме симінар, і всі присутні готові до неї.

Несподівано для себе, Олександра прийняла рішення, що вона поїде. З цього моменту вона почала марити цією подорожжю, навіть не замислюючись, що чекає на неї там...