Останній дарунок лісового духу

Розмір шрифту: - +

Глава 13

Глава 13

 

Мавка не вірила своїм вухам. Слова Кіри і те, як хитро вона зиркала в її очі, сильно збентежили Лауру. Ні, це просто неможливо. Арсеній дійсно від самого початку поводив себе досить відкрито, дружньо, з прихильністю і зацікавленістю, але мавка бачила лише хороше ставлення, а не захоплення нею, як жінкою. Жінкою… Так дивно бути в іншій ролі. Здавалося б Лаура і зовні, і в поведінці, навіть у смакових пріоритетах ще більше стала подібною до людей, за маленьким виключенням наявності магічних сил, але слова лікаря доводять якраз зовсім інше. Сутність залишилася тією ж. Вона була, є і буде казковою принцесою лісових просторів. І не те так інше може легко видати справжню її. Цікаво, а якби Арсеній дізнався, хто вона насправді, що б він зробив? Чи зробив би щось взагалі? А раптом Кіра має рацію, тоді ж як?

- Ну, чого ти мовчиш? Подумаєш, закохався та й закохався, ти хоч і дивна, але маєш непоганий вигляд. Зате в тебе є гарний шанс спробувати всі спокуси людського життя, бо, якщо згадати записи в щоденнику, у мавок чоловіків не має, вірно?

- Ти знущаєшся з мене? Я уявлення не маю, що там собі думає Арсеній, для мене він просто хороша людина і крапка. Я ніколи в житті не віддам своє серце чоловікові. Ліс, мої сестри, матінка-природа – сенс всього мого існування, іншого я не бажаю. І якби не Орест, ваш світ так і залишався для мене загадковою, трохи чудернацькою картинкою.

- По-перше, ніколи не кажи «ніколи», та й серце тебе ніхто не просить віддавати, а по-друге, мені справді шкода, що ти саме таким чином потрапила до нас в дім. Але, знаєш, впізнаю свого брата. Він завжди домагається свого. Орест дуже впертий, дуже. Зараз скажу страшну річ та мені здається ніхто б інший не зміг стільки часу боротися з його хворобою, скільки робить це він. Лауро, сама смерть вагається прийняти його в свої обійми, він нахабно дивиться їй в очі і робить своє, а вона відступає. Кожного разу відступає. І це не може не вражати. Його внутрішня сила, незламність, жага до життя приголомшують.

Ти не подумай, я обожнюю брата, він моя сім’я і підтримував мене в найтяжчі часи. Але якщо вже щось не по його, от тоді настає справжня катастрофа.

Далі Кіра розповіла про джерело ненависті Ореста до її обранця.  Вони з Михайлом розпочинали разом свою першу самостійну справу в журналістиці. Якийсь час було все добре, старт видався нелегким, але доволі перспективним, особливо з безмежно наполегливим і впертим характером Ореста, їх точно повинен був чекати успіх. А далі сталася звичайна для нашого люду річ, Михайло знайшов кращий варіант і покинув свого друга. Звісно Орест сприйняв цей вчинок як зраду, залишаючись сам-на-сам зі всіма невирішеними питаннями та проблемами. Та якби важко йому одному не доводилось, справу чоловік ні в якому разі не полишив. Тоді ж він і зробив свої перші серйозні кроки у видавницький сфері, треба сказати досить вдалі кроки. Саме вони стали початком для майбутньої успішної діяльності. А потім все пішло і поїхало як треба, і Орест вже ні на мить не зупинявся. Друзям з того часу не довіряв та й займатися всім волів сам. Зраду Михайлові так і не зміг пробачити, подумки зробивши його своїм лютим ворогом. По роботі вони час від часу перетиналися, особливо на різних світських заходах. Такого успіху, якого досяг Орест, Михайло досягнути не зміг, але першого це мало хвилювало, він буквально спопеляв своїм поглядом іншого, одного разу навіть не витримав і з одного удару зламав бідолашному ніс. З тих пір Михайло намагався не потрапляти зайвий раз на очі принциповому колишньому товаришу.

Але доля має свої плани. Так сталося, що Кіра і Міша покохали один одного, настільки сильно, що не зважаючи на всі обставини, вирішили укласти шлюб. Та як тепер повідомити про це Оресту, Кіра уявлення не мала і боялася наслідків, прийнятого з нареченим рішення, наче кінця світу.

- Відданість. Ось, що мій брат цінує понад усе. Йому завжди її не вистачало. Почалося ще з його батька, який пішов з сім’ї. Хотів, щоб Орест перейняв сімейний бізнес, але в майбутньому брат самотужки створив власну імперію. А потім мама вдруге вийшла заміж і з’явилася я. Орест страшенно мене любить, страшенно. Намагаюся ніколи його не підвести, але «вірус брата» постійно прогресує і я цілковито не знаю, що кожного разу мені робити, а особливо тепер.

Лаура, якщо чесно, була зворушена такою відвертою розповіддю. Насправді, вона багато чого нового зрозуміла стосовно Ореста і його сім’ї, наче розгледіла його ще з одного боку. Він дійсно сильна і здібна людина. І ще виявляється, спроможний когось любити. Раніше мавку не полишали сумніви щодо почуттєвої складової чоловіка, спочатку їй взагалі здавалося, що він зациклений лише на своїх особистих інтересах. А виходить Орест люблячий брат, і навіть десь чуттєвий чоловік. 

- Ніяк не можу зрозуміти дивну впевненість Ореста в Грегорі. Невже він не бачить, яка мерзенна поряд з ним людина?

Кіра аж розвеселилась при згадці про ще один Лаурин кошмар:

- Ооо, паскудник Грегор! Як він мене ненавидить, передати тобі не можу. Не хвилюйся, його всі не терплять, окрім мого брата. Ну, і Грегор так само. В них це обопільна любов.

- Але чому?

- Вірність, Лауро. Коли батько Ореста пішов, Грегор залишився поряд. Ні, він нікого не заміняв, брат завжди підтримував нормальне спілкування з рідним батьком, тим більше, розлучення  пройшло тихо і мирно, цього хотіли обидві сторони. Просто Грегор завжди залишався відданим лише одному Оресту. Яким би неправим міг бути мій брат, Грегор все одно підтримає виключно його. Тому Орест повністю йому довіряє, він чудово розуміє, що в будь-якій ситуації Грегор залишиться саме на його боці.



Александра Чернобай

Відредаговано: 01.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись