Померлі теж помиляються

Розмір шрифту: - +

Нова подруга

-Привіт, Ліно! Я сяду з тобою, - сказала Марта з натягнутою усмішкою.

- Добре, а Валя як же?

- Думаю, вона не буде проти, - відповіла дівчинка, але не дуже впевнено, адже сама не знала, чого чекати від подруги. – Ох, а ось і вона! Валентинко!

- О! Марта! А я її шукаю! Чому ти біля Луни сидиш, загубилась?

- Налагоджую контакт з однокласниками.

- ОК! Сиди, де хочеш! Мені абсолютно байдуже! – фиркнула Валя, обпікши подругу поглядом.

Весь день Ліна з Мартою ходили разом. Донька ворожки виявилась дуже гарною співрозмовницею і мала чудове почуття гумору. Дівчинка була водночас рада і здивована поведінкою Марти, адже думала, що та, як і всі, вважає її дивачкою. А от Валя раз у раз злісно зиркала на подругу, а коли та пропонувала їй приєднатись до їхньої компанії, категорично відмовлялась. На перерві до них кілька разів заходив Андрій. Валентинка щоразу підбігала до нього і щось завзято шепотіла, киваючи в бік Марти. Але це не завадило хлопцю підсісти за стіл Марти та її нової подруги у їдальні. На алгебрі Лінка допомогла подрузі рішити самостійну роботу по новій темі, яку та не зрозуміла.

- Зачекай мене, я занесу зошит учительці біології, - попросила Луна після уроків.

- Добре, почекаю, - посміхнулась її нова подруга.

Тільки Ліна відійти від Марти, як нізвідки взялася Валя.

- Марто! Що це було?

- Я ж тобі пояснила ще вранці! Чому ти з нами не спілкувалась, ходила, як відлюдник?

- Знущаєшся?! Я тебе занадто гарно знаю, щоб повірити у байки про налагодження контактів з позаземними. Ти ніколи б не водилась з дивачкою, якби це не було б тобі потрібно. Не знаю для чого ти її використовуєш, проте скоро дізнаюсь, - сказала Валентинка і, гордо піднявши голову, пройшла мимо подруги.

- Сумніваюсь…- прошепотіла Марта Валентинці вслід. Її дуже образили слова подруги, тим більше, що Валя сказала щиру правду – вона доволі часто просто використовувала людей. Тільки зараз вона відчула провину.

- Ну що стоїмо?

- Лінка! Налякала! – засміялась Марта. – Пішли пропустимо по лате?

Дівчата попрямували до кав’ярні біля школи.

- Два лате макіято, будь ласка, - замовила Ліна. – Чому ти така сумна, щось не так?

- Ні, все добре, - відповіла Марта. – Просто сон згадала жахливий, досі мороз по спині.

- А що за сон? – поцікавилась подруга.

Марта була задоволена: вона на правильному шляху. І розповіла Ліні свій сон.

- Хм… Геть щось дивне. Якщо хочеш, можу дізнатись у мами, що це може бути, - запропонувала нова подруга, вислухавши розповідь.

- Так! Будь ласка, спитай!



Sonnyk

Відредаговано: 12.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись