Принцеса чорного королівства

Розмір шрифту: - +

Глава 1

Прокинулась я від свого власного крику в абсолютній темряві. Як каже мій тато, найтемніша ніч перед світанком. Глянувши на годинник, я зрозуміла, що зараз тільки пів на 6 ранку.

Змусивши себе встати, я попрямувала у ванну кімнату, щоб хоч трохи відійти від цього моторошного сну. Сну, що ось уже цілий місяць не залишає мене вночі.

Із дзеркала на мене дивилася втомлена дівчина з величезними колами під очима. Так, чимало косметики знадобиться, щоб приховати це. А ще якось маю впоратися з волоссям.

У мене було гарне довге волосся, кольору карамелі. І вони красиво відтіняли мої темно-сині очі. Я часто чула, що вони схожі на безмісячну ніч, так як світилися зсередини якимсь чарівним світлом.

Я знаю, що красива. Вірніше, була б гарною, якби не ці жахливі кола.

Якось привівши себе в порядок, я повернулася в кімнату, щоб зібратися до школи. Але, часу все ще залишалося занадто багато.

Тому, я вирішила почитати книгу. Я дуже любила занурюватися в фантастичний світ історій, де головна героїня бореться проти лиходіїв. Хоча, якби я була на їхньому місці, то померла ще в пролозі.

Я так занурилася в книгу, що не відразу почула, як у двері постукали.

- Тереза... бачу, ти вже не спиш. - посміхнувся тато. - а я хотів хоч раз розбудити тебе. Загалом, сніданок буде готовий через пару хвилин.

- Дякую, я скоро спущуся. - відповіла я.

Батько тільки посміхнувся і покинув мою кімнату.

Кажуть, що ми дуже схожі. Крім кольору очей, зрозуміло. Але, я цього ніколи не помічала.

Нашвидку зібравшись, я спустилася вниз. Як завжди, сніданок був уже на столі. У кожної сім'ї є свої маленькі традиції.

Ми їли в тиші. Так було завжди в будинку Вінтерс. А далі все за відпрацьованим сценарієм: Роман Вінтерс відправиться на роботу в клініку, а я поїду в школу. Все як завжди.

***

Моя ауді під'їхала до будівлі муніципальної школи. До уроків ще було багато часу, а значить, можна і не поспішати. Тим не менш, я взяла свою сумку і відправилася всередину.

Там біля шафок я зустріла Елоді, мою подругу. Вона така ж рання пташка, як і я.

- Тереза, як же я хочу спати. - простогнала вона. - скоріше б закінчити школу і виспатися. Клянуся, перший місяць після навчання я не буду вилазити з ліжка.

Я ж у відповідь розсміялася. Елі завжди бурчала до тих пір, поки не знаходила причину, яка змушувала її підбадьоритися.

- Мало не забула. - вона стукнула себе долонею по лобі. - ти чула новина?

- І яку ж з новин я повинна почути? - іноді я була занадто саркастичною.

- Ну як завжди. - Елоді закотила очі. - у нас новенькі. Уявляєш.

Наше містечко було досить маленьким, і більшість прожили тут все своє життя. І всі один одного знають. Тому, нові люди є для нас шоком. Тим більше, посеред навчального року.

- І хто ж? І не обманюй, я знаю, що ти в курсі. - Елоді все і про всіх знає.

- Двоє хлопців і дівчина. І у них сьогодні перший навчальний день. Кажуть, вони такі красиві, що аж дух захоплює. Ух, я вся в передчутті.

- Так, стоп. Мені це не цікаво. - перервала я. - я краще піду на урок.

- Зануда. - прошепотіла Елоді у відповідь і показала мені язика.



Анна-Марія

Відредаговано: 15.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись