Принцеса чорного королівства

Розмір шрифту: - +

Глава 8

Увесь наступний тиждень я провела у пошуках Елоді. Майже весь час я проводила або в неї вдома, або бігаючи по місту. Дивно, але теж саме робили Кілліан, Ріанон та Деміан. Вони справді були стурбовані.

Та тієї ночі мені наснилося те, що вибило мене з колії. 

Я сиділа в кімнаті з темно-синіми стінами та слабким освітленням. З меблів тут був лише стіл та два крісла. І ще годинник, який зупинився на 03:42. На одному кріслі сиділа я. А от на іншому...

Це була Елоді. І чи то колір стін так відбивався, чи в неї справді було синювате обличчя.

- Елоді. - прошепотіла я.

- Привіт Тереза. - в її голосі не було і краплини звичної веселості.

- Що... що з тобою сталося? - не втрималася я.

- А хіба не очевидно? - посмішка подруги була зловісною. - Я померла.

Я розумію, що це лише сон. Та біль та шок ніяк не хотів мене полишати.

- Як це сталося?

- Ніколи тобі цього не говорила. Та пару років тому я зустріла ельфа. Це була миттєва зустріч, та я була впевнена, що це не людина. Я мусила довести собі, що ще при своєму розумі. - вона важко видихнула. - І я їх знайшла. Вони показали мені справжнє життя. Та ціна занадто висока.

Елоді стала уникати мого погляду.

- Мені дозволили попрощатися з матір'ю. Королева була доброю до мене. Та до тебе не встигла. Тому і прийшла сюди. Ще один подарунок Її Величності.

- Але Елі, це ж все сон. Справді?

- Ти вже знаєш відповідь. - на цей раз посмішка була гіркою. - Про кращу подругу я і не могла мріяти. Як шкода, що все так закінчилося.

Вона встала і зібралась йти.

- Елоді...

Мій крик рознісся по пустій кімнаті.

***

Прокинулась я зі сльозами на очах. Сон був настільки реалістичним, що я навіть не могла відійти.

Глянула на будильник, там було 03:35. Я одразу згадала про годинник у сні.

Ні, не можна про це думати. То лише сон, з Елі все добре. Здається, я і сама починала в це вірити. 

Задзвонив телефон, і я здивовано побачила номер мами Елоді. 

- Ало. 

- Тереза... - я чула лише схлипи та сльози. - Тереза... Елі... вона...

Я різко сіла в ліжку. Не до добра це все.

- Що сталося?

- Елі померла. - заридала вона ще сильніше.

А на годиннику висвітилось 03:42.



Анна-Марія

Відредаговано: 23.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись