Принцеса чорного королівства

Розмір шрифту: - +

Глава 16

Сьогодні було свято Весни. А отже, королівство ельфів стане єдиним народом. Нехай і на один день. 

В цей раз я захотіла самостійно обрати собі сукню для вечора. Я зупинилась на простому блакитному платті, розшитому срібними нитками, зі шлейфом, поясом та білими довгими рукавами. Волосся я лишала розпущенним. 

Моє відображення мені дуже сподобалось. Я готова знайомитись з новим для себе світом.

У двері постукали. Відкривши, я побачила Деміана. Він був вдягнений у просту білу сорочку та сірі штани. В школі він носив більш простіші речі. 

- Ми можемо поговорити? - спитав він.

Я кивнула, пропускаючи його всередину. Дивно, він якийсь схвильований. Може щось сталося?

Хлопець присів на стільчик та уважно подивився на мене.

- Хочу тобі дещо розказати. - я присіла на ліжко. - Загалом, ти ж знаєш, що твоя матір королева темних ельфів? Що я питаю, я ж був присутній при розмові. Так от, королева була не єдиною дитиною. Каміла розраховувала, що трон посяде її молодша донька. Та вона була занадто прив'язана до сестри. І лишається поряд до сьогодні.

- Не розумію, до чого ти це говориш.

- Її звуть Лідія. І вона має дитину. - продовжив він. - Сина.

- Тобто, в мене є брат?

Я не могла повірити. Все життя я мріяла мати брата або сестру. Навіть двоюрідних. Та, був лише батько, і ніяких згадок про родичів.

- Так. - відповів Деміан.

- І коли я зможу з ним познайомитись? - тепер мені цього дуже сильно хотілося.

- Ти з ним вже знайома. - хлопець відвів погляд. - Твій брат...Це я.

Мені здалося, чи я справді це чула? Я дивилась на нього, не в силах в це повірити. Деміан мій брат.

З однієї сторони, стає зрозуміло, чому він оберігав та підтримував мене. Але...

- Чому мені не сказали тоді? - здивувалась я.

- Це мав зробити я. - Деміан уникав мого погляду. - Я їх попросив. Просто... Це справи сімейні. - він посміхнувся. - Я не фанат усіх цих сентиментальностей. Особливо на публіці.

Мені здалось, що причина в іншому, та не хотілось зараз його допитувати.

- Так і як мені тебе називати? - посміхнулась я. - Братик?

- Деміан або Ден цілком підійде. - він повернув мені посмішку, і, здається, видихнув. - Добре, готуйся до свята. А мені ще треба дещо зробити.

- Так, іди.

Цікаво, тепер завжди буде ця незручність?

 

 

Мої любі читачі)))

Отакий несподіваний поворот в цій історії (а може вже хтось здогадувався))

Попереду на нашу героїню чекає ще багато пригод, і я рада, що ви за ними слідкуєте))

Будь ласка, лишайте коментарі, адже це неймовірно приємно))

Всіх люблю та обнімаю:*



Анна-Марія

Відредаговано: 28.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись