Пурпурове небо

Розмір шрифту: - +

16

  • Ну що, Аркаша, сциш реально? – пробасив Мальчук звертаючись до Бойка, який нервово крокував перед екраном телевізора, де закінчувався рекламний блок перед випуском новин,- та сядь ти… маячиш тут перед екраном,- прикрикнув Мальчук до Аркадія.

Бойко від самого ранку не знаходив собі тихого місця у кабінеті, телеканалі, душі. Він бігав коридорами. Забігав у гримерку. Поглядав на Ніну. Питав, як у неї справи і знову виходив у коридор студії. Ніч перед Ніниним ефіром провів майже без сну. Тамара психувала від його йорзання по ліжку. Прогнала його на диван. Заснув під ранок. Усю ніч розривали неспокійні думки про провал. Що тоді робити не знав.

  • Як тоді бути? Якщо та малолітка залажає! Як тоді бути? Порвуть як тузик грілку! Випруть із бізнеса. Що робитиму?- розривали душу неспокійні думки.

Пригадував, як важко дерся через хащі національної політики. Як не жалів жодного із опонентів. Свідомо бив у найменш захищені місця. Брехав, обманював, відверто маніпулював словами і подіями, щоб виставити дурнем, брехуном опонента. А вони були різні. Були дійсно хороші люди, які можливо і вплинули б на розвиток країни по – іншому. Можливо для людей працювали б, а не на тут зажерливу шайку. Такі думки, час від часу з’являлися у свідомості. Гнав їх як надокучливих комарів на полюванні у заповідниках. Засвоєна тантра «А про мене хто подбає» виправдовувала його перед самим собою. Ставало легше коли думав про своїх синочків, які живуть у затишку приватного пансіонату у Лондоні. Вчаться з майбутньою елітою світу. Думав, аби здоров’я не підвело, то підтягнув би свої малих на хороші місця. Зачистив би їм доріжку. Щоб хоч вони пожили у спокої. Благополуччя дітей перш за все.

Сердитий і невиспаний примчав у студію раніше ніж завжди. Зайшов до кабінету налив пів келиха міцного коньяку . Уже від самого ранку укріплений елітним алкоголем літав по студії у знемозі віднайти спокій і точку опори.

  • Знаєш Андрію, от не облажається Нінка! От побачиш! Вона молодець…, зубата сучка! Усе зробить,  усе буде шикарно,- промовляв до Мальчука, який зосереджено вдивлявся в екран телевізора.

Ніна вийшла в ефір. Впевнено привіталася із телеглядачами, продемонструвавши фірмову посмішку.

  • Так як казав робить! Молодець…- підскакував на дивані Аркадій.

Сюжет за сюжетом, жодного очевидного хвилювання чи незапланованої зміни у темпі мовлення. Усе чудово. Мило закінчила випуск новин посмішкою ледь пурпурових губ.

  • Ага, Андрюха, з’їв?- підскочив із дивана обійнявши давнього друзяку,- а ти казав, провал, фіаско. Учися! То моя робота і я тут профі…,- завершив тираду до Мальчука.
  • Так, хороша мала! Як вона…, а Ніна!- погодився генеральний, - ну браво. Я тепер спокійний. Дій за планом,- сказав набираючи когось по телефону.

Аркадій вийшов із кабінету генерального і спустився у студію новин. Пройшов у гримерку де Ніна пила чай із режисером обговорюючи минулий ефір.

  • Ніно, я тебе вітаю із чудовим початком, прекрасним ефіром і вітаю тебе ти перемогла у конкурсі «Свіжий подих». Ти можеш гордитися собою. Я безмежно радий, що ти з нами. Наказ про переведення у штат, па посаду ведучої новин і ток – шоу завтра буде підписаний генеральним,- гордо промовляв ошелешеній Ніні,- також завтра обговоримо із тобою твій контракт, винагороди і кількість випусків, які ти буде проводити. Також завтра буде невелика вечірка після останнього випуску. Ну молодець,- звершив свою промову Аркадій.

Поцілував Ніну у щічку міцно притиснувши до себе.

Ніна відчула велику полегкість, бо цей поцілунок і обійми були не як ті погляди, а по – батьківські щирі. Не відчувала у них хтивості чи липкості. З полегшенням видихнула і пішла перевдягатися до гардеробу.

 



Андрій Толіч

Відредаговано: 23.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись