Рай для щурів

Розмір шрифту: - +

Глава 3

Взагалі-то, весь цей задум щодо раю на землі і природного відбору, прийшов до мене не відразу. Я був егоїстом і хотів зберегти життя лише собі і єдиній близькій людині, яка залишилася у мене. Але коли досяг мети, раптом зрозумів, який я сліпий і дурний, і що не все так просто.

Господь дав мені геніальний мозок і геніальну ідею зовсім не для того, щоб я скористався цим лише в своїх інтересах. Потрібно було подумати про людство. Мільярди людей, так само як і я, не хочуть втрачати своїх батьків, чоловіків, дружин, сестер, братів, дітей і друзів.

Чому ж ми страждаємо від втрати одних людей, і не помічаємо коли нас покидають інші? Все просто. Навіть, якщо прибрати філософію і залишити лише логіку. Людям боляче розлучатися, і дивитися, як згасають ті, хто дає їм добро. Смерть тих, хто творив зло, навіть стає радістю (пробач, Батько, нас грішних!).

Тож нехай же все буде по справедливості – добрі живуть, злі вмирають. Просто, як і все геніальне. То хіба не справедливості бажає Господь і кожен із нас.

Ось тільки я не знав, як запустити машину в дію. Як розпізнавати добро і дарувати йому вічність? Має бути якась схема, проста, але ефективна. Як я не старався, придумати нічого не міг. Уряд переконав мене в тому, що знає, як потрібно діяти. І я вже ні про що не повинен хвилюватися.

Мрія починає здійснюватись – хай живуть ті, хто роблять один одного щасливими, не важливо - справами, словами, або просто своєю присутністю. По-справжньому добрі люди!



Сергей Величко

Відредаговано: 08.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись