Рокеш

Розмір шрифту: - +

5

 

5

Because

 there wasn’t any minute of time

    to realize what I had done

    to understand that you were gone

 for a while.

Because it happened like in a dream

    before I could even scream

    before I could see your face

 and your beautiful sweetest smile.[1]

 

Because Tonight You Are Gone

 

Кінець січня видається насиченим, бо Гаррі квапиться закрити усі хвости. Треки зміксовані, записані на носії, оброблені та готові до продажу. Нам обновляють зачіски, проводять тематичну фотосесію а-ля «Останній день на Землі» і створюють обкладинку першого студійного альбому «Undo the Spell». Коли я беру її до рук і бачу вогні на тлі розбитого фонтану, стає тривожно. Бо, на жаль, не все гаразд у нашій команді.

Хлоя все більше віддаляється. Вона дуже схудла, майже нічого не їсть та не може зранку працювати. Їй прописують якісь таблетки від ранішньої нудоти, однак вони мало чим допомагають. Тарок пробиває по своїх каналах лікаря у Феофанії — це куди ходять всілякі заможні пани, але й там не полегшують її страждання. Будучи з тих людей, хто ненавидить власні слабкості та всіляко приховує їх, Хлоя жодного не жаліється на свій стан. Лише марніє на очах. А напередодні просування альбому це загрожує нам зривом графіків.

— Їй потрібний помічник, — говорить Кота одного разу, коли ми готуємося дати інтерв’ю на одному з музичних каналів. — Він працюватиме зранку до обіду й виконуватиме усе те, що не встигає Хлоя.

— А платити зі своєї кишені будеш? — цікавиться Тарок.

— Наче у мене щось є. Вже б з’їхав від тебе.

— А коли нарешті зарплату дадуть? — одразу скніє Влад. — Так хочу нову прогу[2] поставити...

— Ableton[3]? — запитує Кота. — Та, про яку ти мені казав?

— Угу. Кажуть, на лайвах[4] вона просто ляля! Але бабла дофіга треба. То коли вже хоч щось дадуть?

— Коли з боргами розрахуються, — відказує Дарій, котрий креслить щось у своєму сценарії. — Чи ти думаєш, Гаррі просто так собі не веде нас у жоден гадючник[5], а одразу випихає на телебачення?

— Він має рацію, — підмічає Тарок. — Спочатку потрібно відбити все те, що вклав у нас Гаррі. Якщо просування альбому пройде успішно, можливо, на другому альбомі ми вийдемо у плюс.

— Але ж Тії купили піаніно, чому мені не можуть купити прогу?

Ось саме зараз мені хочеться стати такою малесенькою, як Дюймовочка.

— Гм… Мабуть, тут варто дещо сказати… — озивається Тарок. — То не зовсім компанія платила… То я більшу частину своїх запасів віддав.

 Чудово. То його ще й совість мучить, що він витратив заощадження на мене — називається, зроби добре діло, а тепер для власної дівчини у нього грошей катма. Хлоя не дурна — вона економніша за нас усіх, проте для неї це має бути не надто приємною ситуацією. Тарок уникає мого погляду, а я уникаю погляду геть усіх.

Дарій кидає перед Тарком сценарій.

— Подивися — тут є питання, які необхідно переробити або ж зовсім викреслити. — І він виходить за двері, грюкаючи ними так, що здригається стеля. Тепер він мене точно ненавидить.

— Второпав: проги не буде, — підсумовує Влад. — Хіба хто стане моїм спонсором?

Тарок мовчки хапає Дарієвий сценарій та занурюється в нього. Я забираюся від них до контрольної кімнати, де наразі нікого немає; лише пусті стаканчики з-під кави, полишені мешканцями Комори. Якщо я продам піаніно й на виручку найму помічника для Хлої, хтось від цього зрадіє? Чи мені краще не втручатися та дозволити ситуації плисти за течією? При першому варіанті Тарок образиться вже напевне, та й Хлоя навряд відчує радість. То що — мовчати? Це й так мій спосіб життя. Чого ж усе має бути так заплутано?

Після того як альбом надходить у продаж, ми проводимо таке собі «тижневе просування». Щоб зрозуміліше — ходимо по телепередачах. Такий формат Гаррі запозичив з корейського шоу-бізнесу, тільки там у них створені спеціальні музичні шоу з повноцінними виступами артистів та голосуванням. Та й культура фанатів набагато ширша, повніша й масивніша. І від думки тих фанатів залежить доля усього музичного колективу. У нас такого немає, хоча журналісти регулярно усім «зіркам» перемивають кісточки: хто з ким спить, хто що курить, хто що порушив, хто де гуляв… Та думка суспільства не є важелем, як у Південній Кореї. Звичайно, на нас теж мають досьє: «наркоманія Тії Орегонської»; «секретні стосунки Тараса Траєгора і Хлої Сандерс»; «розгульний спосіб життя Влада Цепеша» (хоч як на мене, нічим розгульним там особливо й не пахне); «агресія Дарія Кравко». Останнє взагалі викликає сміх, бо ж він навіть голосу не підвищує ні на кого, не те щоби проявляти якусь там агресію. Лише сичить, як змія, і дивиться з-під лоба. Може, це через його важкий погляд? Укупі зі статурою та дредами він може виглядати страхітливо. Про Коту теж говорять — про його незакінчену освіту в університеті, бо ж лише два курси відбув, а далі пішов працювати за спеціальністю. Але ж не закінчив! За таке деякі батьки навіть полишають своїх чад спадщини! Сміхота, їй-богу!



Aillin Ai

Відредаговано: 01.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись