Ріверія. Яскравий вибір

Розмір шрифту: - +

Глава 9. Наскочить коса на камінь...

***

Дивитися на її виступ – то було суцільне задоволення! Міша спостерігав з боку, фактично за лаштунками великої, залитої сонячним світлом, сцени, але навіть звідси стало зрозумілим, дівчина, яка не вразила його від початку, яка майже відразу, «показавши кігтики», із легкістю розвіяла розчарування, яку він подумки називав непоказною – ця дівчина з першої хвилини зачарувала людей.

Промова лилася плавно, без найменшої запинки. Юліана настільки упевнено трималася, наче виступати перед такою кількістю людей для неї звичайна справа.

Так добре володіє собою, чи досвіду багато? Але Міша проглядав її досьє, не вказувалося там, що є досвід публічних виступів. Напевно, таку б інформацію старійшини не пропустили. А виступи на змаганнях… ні, там теж людей багато, але воно не йде ні у яке порівняння із тим, що триває зараз.

- Коронація?! Ось так, без поєдинку?! – промовляла Юлька та жестикулювала в такт словам. – Та після всього того, що сталося, я вважаю справою честі кинути виклик вашій королеві. Я не потерплю жодних поблажок!..

Звісно, все що зараз відбувається – це кропітка робота команди, яку надали для Вакхая. До неї приставили двох іміджмейкерів, парубка та дівчину, що щойно закінчили навчання. Король був проти, пропонуючи більш досвідчених людей, та його вдалося переконати. Зараз, як ніколи потрібно було залучити людей із нестандартним не клішованим мисленням. Навіть зубри піару підтримали ідею надати можливість проявитися молоді. Як видно – не дарма!

Було відпрацьовано усе до найменших деталей – рухи, міміка, інтонації. Здається, вони навіть розписали їй, коли робити вдих, а коли видих. На дівчину було приємно дивитися: жива, енергійна, очі сяють вогнем. Довге волосся, зібране у звичайний хвіст, зібраний на потилиці, простий, не вигадливий одяг: темні штани та кремова вишита сорочка, світлі черевики на низькому ходу, (на відріз відмовилася від підборів) – все це лише підкреслювало її щирість. Ніякої гламурності, жодної награності.

- Я обіцяю, що завоюю право бути королевою у чесному поєдинку! І дуже сподіваюсь на вашу підтримку.

Люди слухали вакхая і вже було ясно, що вона впоралася із завданням. Її підтримають, за нею підуть. Цікаво, що його величність про це думає? Напевно ж дивиться виступ по екрану. Чи не ревнує до її успіху? Адже дівчина місяця тут не пробула, а вже зробила те, чого він не зміг добитися. Фактично, виконала його роботу.

Так, здається, цього разу старійшини відшукали справжню перлину. Вона дійсно поступається королеві у красі, але у ній горить вогонь! Вогонь, що прикрашає людину краще за будь-які витонченні риси обличчя.

Виступ вакхая закінчився, місце на сцені зайняли організатори. Справу зроблено, дівчина впоралася. Журналісти нестримно рушили за лаштунки, кричать, одне одного перебивають. Охорона обступила Юліану щільним колом, не підпускаючи до вакхая жодного чоловіка. Кіріл – один з її іміджмейкерів – з усіх сил намагається захистити її від зайвої уваги журналістської братії.

- Вакхая ще дасть не одне інтерв’ю!

Кмітливий парубок! Швиденько орієнтується!

- Я думаю, ми владнаємо усі питання! Вакхая відповість…

Міша був цілком задоволений, адже це і його перемога у тому числі. Йшов попереду, прокладаючи дорогу решті. Добре попрацювали, усі. Варто якось відзначити молодь. І Юльці, звісно, подякувати…

***

За кілька годин, владнавши організаційні питання, переговоривши із його величністю та отримавши згоду, Міша, задоволений одержаним результатом, поспішав до Юліани. В руках він тримав кошик із квітами, прихопив по дорозі, подумав, що їй буде приємно. Маленький штришок вдячності за здійснену роботу.

Юліана сиділа на дивані у своїй палаті геть ніяка. Певно, успіх, що запаморочив голову після виступу, поступився місцем ваганням і зараз їй було досить сумно. Він підбадьорливо посміхнувся. Раптом захотілося розвіяти усі її сумніви, тугу, страхи, але він усвідомлював, що слів та посмішки тут буде замало.

- Вітаю, Юліано! Ти була неперевершена!

Його появі дівчина відверто зраділа. Міша протягнув квіти, вона мерщій зіскочила з дивана, посміхнулася, ховаючи за посмішкою своє сум’яття, стала прилаштовувати квіти на підвіконня біля ліжка, подякувала.

Квіти він вибирав простенькі і, здається, вгадав. Невигадливі ромашки зробили більше ніж слова. Відразу після виступу збудженими були всі. В машині і Кіріл, і Валла, перебиваючи одне одного, ділилися враженнями. Юліана сміялася нарівні з усіма і розповідала, як боялася, що люди помітять її хвилювання, від якого вона взагалі не бачила нічого навколо.

Зараз у ній промайнуло щось від того весілля і так захотілося, щоб вона лишалася такою весь час!

- Ти маєш частіше посміхатися, - сказав він і миттєво зрозумів, що краще б мовчав.

Юліана відвела погляд, а коли знов поглянула, від посмішки не лишилося й сліду.

- Погодься, все якось приводів не було веселитися, - вона знов була зосереджена й серйозна. – Що там у нас далі за планом?

Певно, не терпиться знов зануритися у роботу. Міша її розумів, меж не полюбляв сидіти без діла. Але зараз жодних розмов про плани.



Лія Щеглова, Iva River

Відредаговано: 15.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись