Ріверія. Яскравий вибір

Розмір шрифту: - +

Глава 3. "Нормальне" завдання

Вранці Юліана підвелася у чудовому настрої. Вчорашній масаж відзначився не тільки на самопочутті. Флор дійсно був чудовим майстром! Прийшовши до нього знесиленою після альпіністського підйому та адреналінового сплеску, уходила Юліана так, ніби в неї за спиною виросли крила. Їй здавалося, що не було цілого дня виснажливих занять, не було спілкування із журналістською братією, і можна знов бігти в який-небудь спортзал і чим-небудь займатися. Міша остудив її запал.

- Ти їдеш додому і лягаєш спати! Чуєш мене?

- Але… - Юліана спробувала заперечити.

- Ніяких «але»! Завтра у тебе буде важкий день, я заїду на годину раніше. Спати!

Коли вранці екран у дверей висвітив його обличчя, Юліана, вдягнена у легкий спортивний костюм вже була готова їхати хоч на край світу. Міша оцінив її вигляд, пробурмотів собі під ніс: «Ну-ну!», і вже голосно промовив:

- Волосся! – Сьогодні Юліана зібрала їх у звичайну косу, що доходила їй до пояса. – Краще буде їх зовсім убрати. Закрути якось. І годинник зніми.

Дівчина знизала плечима, повернулася до дзеркала. Що йому в її косі не сподобалося? Але слухняно стало переробляти. Затягнула тугий хвіст, знов заплела косу, накрутила, ретельно заколола шпильками.

- Так підійде?

Киває, чи те, що підходить, чи те, що, час вирушати. Вже у машині став пояснювати:

- Ти невдало сьогодні вдягнулася, але я навмисно не став казати про це. Бо воно має стати таким собі уроком. Вчора я попереджав, що буде важкий день, і по ідеї, ти могла б передбачити, що буде щось нестандартне, відрізнене від звичайних занять. Після зачіски та годинника, ти мусила запитати про одяг, але ти цього не зробила. Просто запам’ятай ці мої слова. Звісно, нічого страшного сьогодні не станеться. Та на майбутнє знадобиться – завжди аналізуй інформацію, що тобі поступає! На поєдинку в тебе не буде тренера, який скаже, як вдягатися та що тобі знадобиться.

Юліану вже розбирала цікавість, що він цього разу вигадав? Наче відповідаючи на її думки, Грізлі запитав:

- Ти колись на човні каталася?

- Звісно! – зрадівши відповіла Юліана.

- Ну то добре!

Як виявилося, вона вирушає у річний тур. Юліана миттю хотіла задати мільйон питань, але Міша не дав їй й рота відкрити, мовляв, все побачиш на місці. От все ж таки він гад, не може все відразу розказати, тільки й знає, як таємничість навіювати, куди не обернися! Але наполягати на відповіді дівчина не стала. По-перше, знала, що то марно, і вже не було сил ображатися на нього за подібне ставлення, а, по-друге, все одно ж дізнається, коли приїдуть на місце.

Цього разу їхали вони довше, ніж звичайно. Юліана не втомлювалася захоплюватися тим ріверійським стадіоном. Люди вдало скористалися природними умовами аби створити грандіозний комплекс, який насправді міг із легкістю об’єднати у собі десятки стадіонові з тих, що Юліана бачила вдома. По кордону стадіону проходив природній гірський кряж. Його теж використовували для різноманітних тренувань. Здається, туди вони і їдуть.

Так і було, а річка виявилася гірською. Поруч із невеличкою дерев’яною будівлею вже купою стояли журналісти – чекали на неї. Як Кіріл і обіцяв, в принципі, проблем із ними не було, і його проект тренуванню не заважав. Вчорашнє стало, скоріше, винятком з правил. От і сьогодні вони не кинулися до неї щойно побачили. Міша допоміг вибратися із машини, провів до берега, став пояснювати суть завдання.

- Он човен, - вказує на…

«Це в них називається човен?!»

В її розумінні човен – це щось зовсім інше: більше і з мотором… Так, у човна має бути мотор! А це… скоріше індійська пирога або, можливо, байдарка, чи той, як його… каяк! Але ніяк не човен!

Дівчина зрозуміла, що Грізлі щось каже їй:

- Ти мене слухаєш взагалі? – незадоволено цікавиться.

- Так, Мішо… що ти кажеш? – розгублено промовила вона, намагаючись зрозуміти: невже він дійсно збирається посадити її ось в це?!

- Я кажу, ти відправляєшся вниз за течею, а…

Дівчина перебила тренера:

- Я перепрошую, ми можемо відійти трішечки далі? – вказує на журналістів, тягне його за рукав убік. – Міша, я не вмію управлятися з таким човном!

- Не вмієш, ми навчимо, - незворушно відповів він.

- Не вигадуй, Мішо! Ти не можеш посадити мене в цей… - Юліана знов поглянула на те, що він назвав човном, - в це корито і пустити по гірській річці!

- Це ти не вигадуй! Це хороший, добротний човен, і ніяке не корито! Не панікуй! Я надам тобі вступний урок. Може ти для початку вислухаєш до кінця своє завдання? Що за бунт?

Юліана сплеснула руками.

- Бунт?! Та ти ще не знаєш, що таке бунт! Як мені реагувати, якщо ти пропонуєш справжнє божевілля?! Я ніколи не сплавлялася по звичайній річці, що вже казати про гірську?

- Юля, вислухай мене до кінця! Тобі нічого не загрожує! Просто вислухай! Я не стану піддавати небезпеці твоє життя! Це тренувальна траса, дно розчищене, каменів нема, і схил у цій частині – невеликий!



Лія Щеглова, Iva River

Відредаговано: 15.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись