Ріверія. Яскравий вибір

Розмір шрифту: - +

Глава 12. Торги

Увечері того ж дня Юліана сиділа на землі в наметі барона шукачів. Там же зібралися і його радники. Феод, як і обіцяв, домовився із ними про зустріч для Юліани і представив барону. Після чого пішов, лишивши її на одинці. Адже, це її двобій і вона має все вирішити сама.

Барон сидів на невеличкому підвищенні. Борода і довге волосся, що спадали на саме обличчя, не дозволяли розглянути, що він за людина і відчути його. Він навіть не ворухнувся прибрати його. Навколо сиділи радники. Всі були щиро здивовані, що Феод звернувся до них з проханням вислухати якусь жінку.

Юліана наважилась почати першою:

- Дякую, що погодилися зустрітися зі мною. Сподіваюся, наша розмова не стане для вас марною тратою часу. - «І для мене теж», - додала вона вже про себе.

Перш ніж йти до них, Юліана ретельно продумала, що говоритиме. Прокрутила можливі заперечення і відповіді на них. До таких досвідчених торгашів, як вони, не можна йти непідготовленою. Їй обов'язково треба домогтися прийнятних умов угоди. Юліана чітко окреслила їх для себе, а те, що давала навзаєм, на її погляд, з лишком покривало всі витрати.

- У мене є ідея, яку я хочу вам продати, - дивлячись на барона, сказала вона.

У відповідь тут же почулися єхидні смішки. Барон підняв руку, і в шатрі знову стало тихо.

- Ти помилилася, жінко. Ми не купуємо ідеї. Ми їх продаємо!

- Я знаю. Саме тому і звертаюся до вас. Тільки ви зможете гідно перепродати її. І це буде значно дорожче, від того, чого прагну я.

- У нас нема обмінної квоти. Ми бродяги, що торгують повітрям. Чом ти рішила, що нам буде чим з тобою розплатитися?

Він прибрав з обличчя волосся і Юліана нарешті отримала змогу розгледіти його. Барон шукачів виглядав років на сорок, але Юліані здалося, що насправді він набагато старший. Погляд хитрий, якийсь цупкий, але не лукавий. Очі великі, чорні. Додайте до цього чорне, наче воронове крило, волосся і виходить справжній циган, та й годі! У той же час створювалося враження, що чоловік розумний. Весь вигляд його говорив про те, що він звик приймати рішення і нести відповідальність. Але ж феод згадував, що баронів обирають на якийсь час? Зміркувавши, що затрималась з відповіддю, Юліана промовила:

- Давайте, для початку, визначимося, чи зацікавить вас моя пропозиція в принципі, а вже згодом поговоримо про то, чого прагну я?

Шукачі переглянулися, стиснули плечима.

- Спробуй нас переконати, жінко, - з посмішкою промовив один з радників. – Хочу на це подивитися.

Юліана витримала паузу. Від того, що вона їм скаже, чи переконає, багато чого залежить. Завдання ускладнювалося тим, що у неї не було відповідної освіти, і вона, як простий користувач, ніколи особливо не вдавалася у технічну сторону. Звичайно, деяке уявлення мала, але досить і досить поверхневе. Хоча… швидше за все, вони й самі продавали щось подібне. Не маючи лабораторій і полігонів, не сильно розженешся продавати більше, ніж безформну ідею. Так що має вийти! Тим більше що у неї навіть є справжнісінький зразок.

- Я пропоную вам можливості спілкування з людиною на далеких відстанях.

Наскільки дівчина дізналася, на Грансваді думок про радіозв'язок поки ні в кого не виникало. Вона вирішила стати тут «першовідкривачем», і скористатися винаходом у своїх цілях. Вона продасть їм свій мобільний телефон. Яким дивом він опинився в кишені її плаща, і хто міг передбачити, що телефон може їй знадобитися – невідомо, але велике йому за це спасибі!

Юліана дивилася на шукачів і чекала відповіді. В принципі, вона ще не сказала нічого суттєвого, але якась реакція вже мала б появитися. Шукачі замислилися на якийсь час, згодом пожвавилися, стали переглядатися, а барон запитав:

- У тебе є щось більш конкретне?

- Більше, ніж ви можете собі уявити! - Вони знову, цього разу здивовано переглянулися, і Юліана продовжила: - У мене є готовий зразок спеціального апарату, за допомогою якого здійснюється таке спілкування.

У наметі заговорили. Всі разом. Причому, кожен віщав щось своє, але толком розібрати, що саме, було практично неможливо.

«Та вона, напевно, викрала його з якоїсь лабораторії!» - Це була фінальна репліка, перед якою настала тиша. Юліана почула її, бо барон підняв руку, закликаючи всіх до порядку.

- Щодо останньої репліки, - вона обернулася до того з радників, хто її промовив. – На Грансваді тільки ви є генераторами ідей. Якщо від вас такої не виходило, звідки щось могло взятися в лабораторії?

У відповідь з різних боків посипалося: «Це правда!», «У нас такої не було!»…

А дисципліна у них набагато гірша, ніж у феода. У того очей підвести ніхто не смів, ні то що балаган влаштовувати.

Юліані не хотілося квапити їх, проте, попереду чи малий торг, а ще б хотілося поспати сьогодні.

- Продовжувати розмову має сенс тільки в тому випадку, якщо моя ідея вас в цілому зацікавила, - сказала вона, запитально дивлячись на барона.

- Припустимо, вона нам цікава, - відповів той, задумливо погладжуючи бороду. - Скажи, якщо у тебе, як ти кажеш, є готовий зразок, чому ти не хочеш представити його безпосередньо феоду? Адже це відразу підніме твій статус на кілька щаблів!



Лія Щеглова, Iva River

Відредаговано: 15.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись