Що далі в ліс, що більше дров!

Розмір шрифту: - +

Неприємності з Фурією

        Я підтримую в кімнаті хаос для того,

щоб ті, хто прийдуть мене грабувати,

загубились в бардаку та загинули.

 

«Схоже, нас ведуть до академії,» - констатував Реаліст, поки решта тараканчиків у шоці кліпали, дивуючись хоробрості (на межі з дурістю) Нори.

«І що ж нам світить?» - нервово гризла нігті Оптимістка. Навіть її бойовий дух підупав.

«А раптом цей блондин тут на особливому рахунку? Раптом його не можна було посилати до пекла? - розводив паніку Песиміст. – Якщо це так, то плакала Норина кар’єра крутої магічки.»

«Але ж це була провокація!» - безуспішно намагався Реаліст придушити паніку і змусити всіх думати раціонально.

Жіноча Інтуїція цього разу працювала разом із Реалістом і перейняла пальму першості.

«Тихо бути! – гаркнула вона так, що решта тараканчиків сполохано завмерли. – Треба зараз думати на рахунок виправдання, а не панікувати, ясно?!»

«Так точно!» - хором.

Тоді Норині тараканчики зібралися докупи і почали радитись, розробляючи план промови-виправдання.

- Прошу сюди, - жіночка із золотим волоссям гостинно відкрила перед ними двері свого кабінету. Пропустивши їх вперед, дама всілася за письмовий стіл і почала шукати там якийсь листочок.

Резарт хоч раз вирішив побути джентльменом і пропустив Елеанору вперед.

«Не сильно тут губу розкатуй, - попередив Песиміст. – Більше схоже на те, що він тебе першою у лігво до гідри пропускає. Поки тебе будуть жерти, він встигне злиняти.»

На світлому столі з тонкими ніжками та витіюватою різьбою панував Його Величність Суцільний Хаос. Втім його королівство охоплювало увесь кабінет. Живописно розкидані папірці вкривали підлогу біля столу, ніби пухкий сніг. Книжки стояли де завгодно, але не на полицях. Складені скарбниці знань були так, ніби то були міні-пірамідки, що їх побудували за принципом «де камінь впаде, там і буде хата», тобто якогось окремого місця для макулатури не було. Замість книг на полицях знаходилися різноманітні кольорові баночки-скляночки-колбочки з чимось рідким і яскравим. Також була окрема шафа з інгредієнтами на всі випадки життя. Завдяки гострим зору та нюху Нора помітила, що там є безліч надзвичайно рідкісних і цінних елементів для різних зіль і ритуалів.

«Та це ж просто рай для зіллєвара!» - подумала Нора, із захватом роззираючись навколо. Вона навіть забула, для чого тут, приголомшена різноманіттям інгридієнтів.

Тим часом професор відшукала потрібний їй папірчик, після чого широким жестом змела зі столу всю макулатуру. На листочку вона поставила свій підпис, склала з нього орігамі і, завдяки банальному закляттю левітації вкупі з нехитрим пасом рукою, відправила його до адресату через вікно.

«По-моєму, портал практичніший,» - мимоволі подумала Нора.

- Підійдіть-но ближче, - наказала професор.

«Угу, і залиште свій слід в історії кабінету,» - Песиміст скептично поглянув на килимок з білого списаного паперу.

Резарт впевнено і якось ліниво, ніби робив золотоволосій величезну послугу, зробив крок вперед, зумисне витираючи ноги об папери.

- Не бійтеся щось пом’яти чи замарати. На кімнаті та на тому, що в ній, стоїть одне корисне закляття, тож зіпсувати щось у вас не вийде, навіть якщо дуже постараєтесь, - у неї був відсутній вираз обличчя і говорила професор якось ніби крізь сон.

«Угу, не виспалась, бідненька, і вже збирається когось із насолодою покарати,» - криво посміхнувся Песиміст.

«Покарати?» - скрикнула Оптимістка.

«А навіщо ти гадаєш нас виладач привів до себе в кабінет? – вигнув брову Песиміст. – Це ще нічого доброго нікому не віщувало.»

«Хоча б все обійшлося!» - схрестила пальчики Оптимістка.

«Нічого, прорвемося,» - обійняв він за плечі Оптимістку.

Нора теж зробила кілька дрібних обережних кроків вперед і стала поряд із драконом.

- Добре. А тепер, пане Резарт, - Норі здалося, ніби в байдужих очах викладачки промайнув небезпечний вогник, - поговорімо про нашу угоду. Не нагадаєте мені, як вона звучала?

- Гадаю, у вас непогана пам’ять, майстре, тож моя допомога, як мені здається, буде зайвою, - зарозуміло кинув дракон, презирливо та іронічно посміхаючись.

- Що ж, тоді, можливо, ви просто озвучите її?

«Так, де тут аварійний вихід? Де, я питаю?!» - волала Чуєчка, бо бачила, що професор починає злитися не на жарт, а всяких слабаків сюди викладати не беруть, лише сильних магів і магічок.

- Думаю, ви цілком здатні озвучити угоду самостійно, проблем із лексикою я у вас також не помічав, - винятково люб’язно мовив дракон. Але Нора все ж розчула нотки знущання.



Настя Лайт

Відредаговано: 11.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись