Що далі в ліс, що більше дров!

Розмір шрифту: - +

Розмова

Дружба – це коли ідіотські думки приходять в дві голови водночас.

Задумавшись, Нора йшла до наступного кола пекла, ой, перепрошую, здавати другий іспит. В такій глибокій вона була задумі, що й не помітила, як хтось підкрався до неї зі спини і, підхопивши однією рукою за талію, а другою закривши дівчині рота, швидко зятягнув дівчину у двері якогось класу. Нора навіть пискнути не встигла!

«Так не чесно! Ми в різних вагових категоріях!» - обурювався Реаліст, дивлячись в безсоромні чорні очі. Жіноча Інтуїція все ще не виходила зі стану мрійливості.

«Згадав про сонце – ось промінчик!» - пробурчала неприязно Оптимістка.

«Тут скоріше синонімічна народна мудрість підійде, але озвучувати її не буду,» - саркастично мовив Песиміст.

«Про вовка промовка – а вовк вже й тут?» - наївно запитала Оптимістка.

«Ні, трохи інакша,» - загадково мовив Песиміст.

- Чого вам треба, Резарт? – запитала Нора, намагаючись триматися з гідністю.

- Минулого разу ми, на жаль, не встигли поговорити, - невинно усміхнулося драконище.

- О боги! – простогнала дівчина, але вирішила, що спекатися цього гада буде легше, вислухавши його, тому вона змирилася зі своєю нелегкою долею вільних вух. – Добре, кажіть, що там у вас, бо мені вже час на іспит.

- Я не заберу у вас, Еллі, багато часу, обіцяю. Як ви вже чули від професора Ланно, нас з вами поставили в пару, хочете ви цього чи ні…

- Це ще не факт, - вперто заперечила Нора, схрестивши руки на грудях. – Я ще другий іспит не пройшла.

- У ваших талантах я не сумніваюся, Еллі. В мене немає жодних сумнівів, що ви легко складете іспит, - з теплою усмішкою сказав Резарт.

«І хто його розбере, чого від нього очікувати наступної миті?! То він мене спеціально тролив навіть на очах у тієї психованої професорки-вампіра, а ось зараз він цілком адекватно зі мною розмовляє! Кажуть, ще що дівчата нелогічні! А ви підіть, розберіть цих хлопців!»

- Так от, я хотів пояснити свою сьогоднішню поведінку. Так, так, знаю, що не в моєму стилі, не треба робити такі очі! Як я вже казав, я ніколи не дію безпричинно, а тому хотів би пояснити мотиви свого грубого ставлення до вас.

- Хто ви такі, і куди ви діли занозу-дракона? – підозріло примружилась Нора.

- О, невже я таки дочекався турботи з вашого боку, Еллі? – саркастично запитав Резарт.

- Судячи зі шпильки, це таки ви. Шкода, я сподівалася, вас підмінили на більш ввічливу копію, - зробила сумне личко Нора, а потай видихнула з полегшенням, бо такий напівжартівливий стиль спілкування з цим дивним драконом влаштовував її набагато більше, не залишаючи сумнівів, що цей блондин є її ворогом.

- Та я – сам ідеал! Навіщо вам недовершені копії? Погодьтеся, Еллі, вам подобається зі мною сперечатися, - підморгнув він їй.

Мабуть, вперше в житті Нора не знайшла, що відповісти і просто хапала ротом повітря.

- Ось бачите, вам навіть подих перехопило, так я вам подобаюся! Але перейдімо до суті справи… Чи ви ще недостатньо посперечалися з таким ідеальним мною? Безсумнівно, ви гідний суперник у словесних дуелях, але наразі ми обидва не маємо вдосталь часу для цієї у вищій мірі насолоди. Потрібно дещо обговорити.

Нора глянула на нього стурбовано, пропускаючи повз вуха дрібні шпильки та іронічний тон. Якщо він так наполягає на серйозній розмові, то справа дійсно варта уваги.

- Я слухаю вас, - серйозно мовила вона.

- Я радий. Що ж, як ви вже, напевно, здогадалися, мова йтиме про нашу так звану угоду з професором Ланно, - Нора кивнула, сідаючи на парту. – Справа в тому, що минулого року я спокійно собі навчався без напарника, і нікого це певний час не хвилювало. Але наприкінці минулого року у нас із майстром Ланно виникло… ем… деяке непорозуміння, тож, щоб насолити мені, вона переконала ректора, що другий курс я без напарника ну ніяк не протягну. Ректор в свою чергу змусив мене пообіцяти, що в тому разі, якщо у мене виникне з кимось сварка чи бійка в академії, або ж якщо на мене прийде хоч одна скарга, я візьму собі в напарники того, з ким виникне непорозуміння.

- З цим зрозуміло. Але ж ви явно не для цього мене затягнули сюди, правильно?

- Так, насправді я хотів розповісти про дещо, що сталося сьогодні. Зранку ми зустрілися з майстром Ланно і перекинулися кількома шпильками, - «хто б сумнівався!» - І все б нічого, це в нас звична справа, але щось в ній мені не сподобалося, тож я вирішив за нею прослідкувати.

- Стоп. Що саме не сподобалося? У неї зачіска була неохайна чи, може, вона ікла зранку не почистила? Ви можете говорити конкретно, Резарт?

Дракон зі смішинками в очах глянув на Нору, оцінивши її похмурий сарказм.

- Ні, до її зачіски та ікол я якось не приглядався, а от до очей – так. Погляд був у неї якийсь кровожерливий, а зіниці червоним світилися. Розумієш про що я?

- Відблиск душі, - кивнула Нора, намагаючись ігнорувати той факт, що він знову з нею на "ти". То на "ти", то на "ви", визначився б уже! – Судячи з кольору, вона в той момент була дуже зла.



Настя Лайт

Відредаговано: 11.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись