Щоденник однієї ненависті...

Розмір шрифту: - +

7.

Ненавиджу людей з завищеною самооцінкою, як правило, безпідставно завищеною... Не підкріплену ні життєвим досвідом, ні чимось досягнутим в житті...
Коли ти зустрічаєш таку людину і, в силу незрозумілих якихось обставин починаєш їй довіряти, щиро вірячи, що перед тобою - вірний друг, то нічого хорошого з цього не виходить. Правда життя...
Кілька разів так обпікаєшся і, врешті, виводиш свою нову  формулу спілкування з людими: бути з усіма милою, привітною, доброю, і ні з ким особисто не зближуватися, не відкривати серця, не пускати в свою душу. Це найкращий спосіб бути вільною, незалежною і максимально, наскільки це взагалі можна, щасливою і невразливою.
Люди не цінують твою відвертість... Те, що тобі дороге, що ранить тебе, лякає, бентежить, турбує, подобається тобі, чи те, про що ти хотів би забути, чи довірив тільки цій єдиній людині - ця твоя щира сповідь, - для таких людей - ніщо, речі нічого не варті... А у гіршому випадку тебе ще й будуть судити за це, дорікати і принижувати цим...
Бо у тебе ж немає такої зашкальної, виробленої власною хворобливою уявою, самооцінки... І це прямий шлях до страждання...шлях внікуди, шлях, повернутись нормальним звідки уже не можливо...
І тому заклинаю вас і себе: не довіряйте нікому... Хочете зберегти свої таємниці - нікому їх не розкривайте, як би не хотілося, як би ви не довіряли зараз комусь... Ваші таємниці мають бути тільки ВАШИМИ...
Це головне правило життя, шлях до щастя, свободи і незалежності...
Р.S. Старайтесь вчитись на чужих помилках...



Неа Декватна

Відредаговано: 14.05.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись