Шкідлива звичка

Розмір шрифту: - +

13

Play: Христина Соловій - "Fortepiano"

***
– Хто це все придумав,  Заради Бога, поясніть? - Чепига була в повному нерозумінні.
На початку грудня, коли вже наче і завершення навчального року, і все спокійно має бути, директор дав добро невгамовній завучці з виховної роботи на проведення конкурсу талантів.
 На тобі "добрий вечір". Грім серед ясного неба! Хоча, Лариса ніяк не могла назвати себе противницею таких заходів, але ж не в грудні, коли у студентів раптом прокинулося сумлінням, пам'ять і бажання вчитися одночасно. І спокою тепер немає нікому. Студіки  студіюють, викладачі приймають перездачі. 
– Ми навіть не знаємо,  що за номер маємо класти, - скаржилися студенти.
– В нас в групі без талантів. Порадьте хоч щось, Лариса Богданівна.
– Точно, -  погодилася кураторка, - в групі самі таланники. І чим  я вам зараджу? Тут все типово: люди бідкаються - влада розводить руками. Хто чим хочу хизується? 
– Багато чим, - обізвався Олег,  і піском малюють, і танцюють, і фокусники, і акробати. Коротше, Україна має таланти! 
 – Нічого собі! І що, серед цього різноманіття жодного музиканта? - з підозрою запитала Лариса.
– Є одна скрипалька, але вона не співає, - задумливо відповів хлопець.
– Окей, - хоч не хоч, а нема куди тікати, -А в нас групі є хтось хто співає чи музикує?
 – Я колись співав в хорі і трохи на перкусії граю, -  обізвався Юрко.
– Хор - то добре, а перкусії це що? 
– Типу як барабани.
– Ясно. Алісо, -  раптом згадала Богданівна, - ти ж, наче, на гітарі граєш?
–  Трохи. Я недавно граю.  І не володію досконало інструментом.  Але навчуся якщо треба, можна спробувати.
Отак Аліса і Юрко створили власний  "Експромт Bard Band". Вже добрий тиждень вони збираються в аудиторії і проводять репетиції. Поки що у них мало що виходило і це вельми засмучувало їх.
Академ наставниця теж вболівала за своїх студентів, і навіть, купила Юркові кахон. Під час однієї з репетицій вона привела "підсилення". Тільки  от ніхто не очікував, що цим помічником буде Воціховський.
 Юрко, бідолаха, лель з кахона не звалився. З цим викладачем у хлопця були дуже непрості відносини і багато енок.
 – Навіть не питайте мене, що я тут роблю. 
– Допомагаєш моїм  хом'ячатам, - "нагадала" Лариса
 – При тім, що я зовсім профан у грі на гітарі. 
– ...Який найкращий лабає на будь-який п'янці колективу, - не дала договорити жінка, і розвернувшись до студентів сказала, - ви нічого не чули!-  Юрко жестом показав мовчанку.
– Одним словом, - підсумував Воціховський, -Дякуйте, що вашій кураторці відмовляти не можна.
 Чоловік сидів в аудиторії і слухав. Голос Юрка був високими і приємним. Хлопець  гарно співав, чудово відбиваючи ритм на перкусії,  а от дівчина... Вона старалася, дуже старалася, але через хвилювання і невпевненість гітара зовсім не звучала.

– Тобі не здається , що тут щось не звучить трохи? - перепитала кураторка.
 – Трохи... - скривився викладач, - вцілому незле. Зіграються ще, притруться. Знаєш як то:  "Стерпится слюбится". 
– Ларисо Богданівно, а можна мені перездати енки у Вас?
–Можна, Юрчику, ходім.
Тарас залишився сам на сам з дівчиною.  Від його присутності знову ставало не по собі.
– Непогано граєш. 
– Дякую.
–  Але можна і краще.
 Чоловік підійшов до неї і сів на стілець. По спині студентки пробіли мурахи.
– Як?
–  Ти дуже напружена  і руки, вони зажаті.  Тому звук іде уривками, а не плавно.  Ти не впевнена, - він провів рукою по спині дівчини, - заплющ очі.
– Що?
– Заплющ очі.  Отак, глибоко вдихни... Глибше і повільно видихни. Молодець, розслабся, - теплі міцні груди чоловіка впритул наблизилилася до її спини, -  немає нікого, крім тебе і гітари. Розслабся, - дівочі плечі опустилися, - Добре, тепер розплющуй очі і вперед! -чоловік взяв її руки в своїх, -  який там акорд, ре мінор? - дівча почало грати, -Плавно,не поспішай. Не рви струни, розслаб кисть.
Довгі тонкі пальці Тараса торкались ніжних дівочих пальчиків. Від цих дотиків метелики в животі божеволіли, а тілом розпливалася приємна млість.
Поруч з ним було затишно і невимушено. Свіжий аромат парфумів, розмірене биття його серця, тепла і трохи шершава щока.  Такий близький і далекий, рідний і чужий...
 – Виходить?
 – Звісно, - усміхнувся той, - Все в тебе вийде.



Gallus Anonymous (Mari Ziniak)

Відредаговано: 30.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись