Шкідлива звичка

Розмір шрифту: - +

18

Play: Христина  Соловій - "Поки любиш "

***
Аліса несміливо постукала у двері лікарняної палати.
- Хто?
- Можна, Тарас Вацлавович?
От чорт! Що вона тут забула? Чоловіки стомлено глянув на дівчинку. Якби він був у трохи  кращому стані, азараз... Що від нього залишилося? Пошкоджений хребет давав про себе знати. 
- Ні, - зцепивши зуби прогарчав він, Іди звідси, прошу...
- Гаразд 
По щоках дівчини потекли гарячі сльози. 
...
- І навіщо ти прогнав це дівча зі своєї палати?
- Юль...
- Юль, Юль... Бля, Воціховський, ти як мала дитина!
- Краще її не бачити такого мене.
- Такого? Якого? - Олег сів на стілець біля ліжка 
- Сам бачиш, що від мене залишилося, - чоловік міцніше стиснув зуби. 
- Може я покличу лікаря, щоб дав знеболювальне.
- Не треба.  - від болю хотілося дертися по стінах, шкода, що ноги тепер паралізовані, - Не хочу знову  повторювати.
- Тарас, поясни.
 - Не хочу знову стати грьобаним нариком -  це бл**сько.
- Знову?
- П'ять  років тому тільки зліз голки. Повір мені, краще терпіти. 
- Кокаїн?
-Морфій, але відчуття не гірше ніж від кокаїну, - чоловік знову зціпив зуби.
- І всеодно, даремно ти так з малою.  Вона любить тебе. Як би це по-дибільному не звучало. 
- Юль..  Вона, як те уімнатне кошеня. Їй не треба  бачити  таке. І дякую,що ви поруч.
- Пусте. Це тобі від неї. -Жінка поклала на тумбочку маленьке плюшеве ведмежа, - Ми будемо йти.  До завтра! 
Юля з Олегом  вийшли з палати. Дрібний коричневий ведмедик пильно вдивлявся у чоловіка своїми чорними очима-намистинками.
- Дівчинко Алісо.
Білі стіни лікарняної палати зводили з розуму. Кажуть, що білий колір розслабляє, дарує спокій. Херня все це! Він вихдає очі та дико бісить, особливо, коли ти лежиш тут вже другий тиждень прикований до ліжка. Ще й цей писк медичного приладдя і дроти. Як вони дратують до неможливості. Як це нестерпно!
Благо, що книжки ніхто не забороняє. В них завжди можна заховатися від реальності і помандрувати  незнаними доти світами, перенестися в часі або залізти у закутки людської свідомості і підсвідомого.
Книжки - єдиний притулок для тих, у кого не залишилося майже нічого.

 



Gallus Anonymous (Mari Ziniak)

Відредаговано: 30.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись