Шкідлива звичка

Розмір шрифту: - +

30

  Play: Христина Соловій  - "Про весну"

***
- Мама! - до Аліси підбігла маленька білчве дівча.
- Привіт, Кошенятко. -  жінка ніжно обняла донечку, -  А де тато з Максимом?
- Ми тут. -  до них підійшли Тарас хлопчаком у шкільній формі, - як тато? чоловік легенько поцілував її в щоку.
- Потихенько...
- Мама, а я сьогодні "сонечко"  отримав з каліграфії.
- Молодець!
 Минуло майже дев'ять років відколи вона переїхала до Тараса.
По закінченню її четвертого курсу вони одружилися. Тарас надалі продовжував працювати в університеті, щоправда, тепер він був вже "доктор юридичних наук". Як і колись чоловіка поважали студенти. За ці роки Воціховський мало чим змінився зовні.  У своїх 44 атлетична статура нікуди не зникла, хіба що у волоссі побільшало сивини  та мічні зморшки стали більш помітними.
 Він все ще підсміювався зі свого віку, особливо, коли йшло протиставлення його років і Алісиних, та всі колеги давно вже звикли до цього.
Аліса успішно закінчила університет, відкрила свою юридичну практику і навіть не думала про викладацьку роботу, хоча чоловік не раз пропонував. Можливо, колись, але не тепер. Зараз у неї є Максим - татів син  першокласник, мале усміхнене чудо, з якими ввечері вони вимальовують букви у прописі, читають Букваря. Шибайголова, за яким ростуть "золоті верби". Це хлоп'я примудрилося розбити шибку в коридорі у другий день навчання в школі. Три роки тому у них народилася Софійка - біляве янголя з небесними очима. Це дитя було не по роках.  Її розумам диву давалися навіть поважні викладачі. 
П найголовніше, у неї є він - її єдиний Тарас. Той, без кого вона точно не змогла стати Алісою теперішньою.
 Його любов, підтримка окриляють, додають сил у важких ситуаціях. Якось їй дорікинули коліжанки, що чоловік рідко дарує квіти своїй дружині. Квіти це, звісно, приємно, але навіть вони не зрівняються з тим, коли тебе просто тримають за руку і шепочуть на вухо:
 "Я тут, я поруч".
 Це його вміння - бути поруч у найнеобхідніших моментах, воно безцінне.
З батьками жінка не бачилася до сьогодні. Так, вона дзвонила до них, вітала зі святами, днями народженнями, та всі намагання зустрітися вони вперто відкидали. А вчора мама вперше подзвонила. Сама. У тата стався інсульт. Не гаючи часу, Аліса подалася до лікарні.
Цілу ніч вона  пробула біля татового ліжка. На щастя, йому стало краще.
- Ти  щось говорив? - повернулася з думками на землю юристка.
- Як тато? 
-А вже краще. Лікарі казалаи, що за тиждень  його випишуть. Він все ще злиться на мене. Але вже назвав мене донькою.
 За ці роки вона не чула жодного разу  слова "доню"
 - Це вже добре. Здоровий глузд переміг?
- Рано казати. Крига скресла, але вони вже хочуть бачити онуків, зятя і кличуть в гості як тільки тата випишуть з лікарні.
-  Ну ну зятя вони бачили, здається. Років з 15 тому, але я радий.
Капелюшнику, як ти думаєш, -почала вона,- все буде добре?
-Все буде добре. Обов'язково.



Gallus Anonymous (Mari Ziniak)

Відредаговано: 30.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись