Слухати і чути

Розмір шрифту: - +

Розділ 11. Плив на спині у далечінь Моря, щоб хлюпіт Страху втопити у завитках вух.

Вода у Морі, котрого він ніколи не бачив наяву, приходила до нього у снах - обіймала тіло й запрошувала плисти далі й далі від буднів, наповнених проблемами, вигаданими людьми, які б він, безумовно, якщо би був дорослий, вирішив запросто. Мирослав ступав босими ногами на пісок. Хвильки ритмічно намивали йому крупинки поміж пальці ніг і відчуття ласки, гостра потреба в якій у підлітковому віці дивно проявлялася поведінкою відчуження від рідних і близьких людей, заповнювало душу. Знаходив блаженство буття тут, торкаючись хвиль Океану, і тому сон повертався крізь Пам’ять до його свідомости кожного разу, коли між дорослими і ним виникали непорозуміння, від яких його серце вихлюпувало геть не дитячі страждання. Вникаючи в суть стосунків, де він проявляв, здавалося, незаперечну власну правоту, вимагав справедливости. Натомість душа, не захищена міцністю Віри, потрапляла у лапи вирощених упередженою фантазією дитячих Страхів, котрі обіцяли забрати в нього маму, тата, брата чи сестру, а його самого позбавити життя. Згадуючи про переживання тут, на морському узбережжі, не помічав, як ноги поступово вростали у піщану рухливу лаву обласканого хвилями берега й, остудившись холодом глибинної мокроти, вимагали звільнення від полону. Тоді він вибирався з капкану спогадів і брів углиб Моря, лягав на спину, складав руки вздовж тіла, імітуючи плавники риби, гойдався на хвилях, утримуючись легкими рухами ніг, і насолоджувався плаванням. Дивився у глибочінь Неба, мріяв про польоти над Землею, яку він колись обов’язково впорядкує за власними правилами краси й справедливості, і забував про всі Страхи.

Вода, сповнена вдячності за довіру, виконувала свою дивовижну роботу натхненно – крапля за краплею наповнювали вушні завитки соляним еліксиром. Він проникав крізь відомі йому шляхи у емоційну зону Кори головного мозку, врівноважував там соляно-кислотний баланс почуттів і заспокоював нервове павутиння тіла до стану фрустрації. Напівсон у сні відносив пливця далеко в Море, остуджував, і від холоду в душу несподівано пробирався Страх глибини: уява малювала акул із роззявленими пащами, повними страхітливих зубів, готовими його роздерти.

Мирослав приходив до тями, повертався обличчям до водяних брижів, безладно талапав руками, ногами і тряс головою, намагаючись звільнити завитки вух від неприємної затули. Нові переживання додавали адреналіну в підліткову душу, а вона, наповнена перед тим ущерть неусвідомленою потребою літати, котра проростала з маленької хромосоми генетичної програми самореалізації, металася між Віртуальною і Доповненою сном реальністю, не в силі звільнитися від тягаря Моря у вухах. Воно ж, заточене в завиток, перетворювалося у спіралеподібний, спрямований у самісіньке серце, клубок Страху, ніби намагалося довести пливця до стану відчаю і назавжди відбити у нього ілюзійне бажання ніжитися на хвилях омріяної Свободи, якою рятувався від набридливого впливу дорослих вдома і в школі, від рутинної хатньої роботи.

«Усе – Ілюзія!» - пробивалася думка з Морського Дна, відчуттями дотику до котрого з дітьми якось біля церкви ділився сільський філософ Микола, який, звичайно, бачив і торкався за життя тільки дна мулистої річки Луги в найглибшому місці біля греблі. Думка була надто складна для сприйняття дитячим мисленням, а тому осідала в голові неусвідомленими мотивами, за котрими ховалася мрія дитячого бажання самому управляти світом, аби він не керував тобою. – «І тільки Гроші дають силу і владу – це реальність!» - завершував філософствування Микола, обговорюючи з бабцями на лавці поведінку «батюшки», котрий під’їжджав під уймську церкву на джипі й висідав із салону з виглядом, ну мінімум, «правої руки» Христа. Продовження висновку про Ілюзію (її Мирослав бачив у образі прекрасної феї) забивало кіл у голові хлопця, затканій сіркою вушних корків, і малому здавалося, що фея потребує визволення, а він, як на зло, не може навіть витрясти воду з вух.

Незадоволений собою, утомившись від безрезультатного теліпання головою й бовтанням у воді, повертав тіло до берега і плив «нарозмашки», поборюючи всі Страхи разом узяті так, ніби розлючений звір, намагаючись виглядати великим і страшним навіть для акул. Дихання прискорювалося, а хлюпіт води піднімав силу-силенну бризок, котрі народжували безліч маленьких сонць. Страхи розчинялися у їхньому веселому товаристві й, позбавлені ментальної упередженості, зникали в закамарках відомих тільки їм схронів, аби при нагоді знову пробратися крізь сни у Пам’ять, котра їм, мабуть від природної доброти господаря, надавала притулок.

Мирослав просинався збуджений і поглядав у вікно. «Так, - учила мама, - погані сни Ночі пропадають, бо вони бояться світла Дня в очах». Збоку біля ліжка на тумбочці відпочивав кубик Рубика «три на три», з яким Мирослав засинав кожного вечора, відколи іграшка стала його улюбленою, бо з нею він прагнув проявити свої здібності. І таки добивався свого попри всезагальне здивування батьків, братів і сестер. Мала Софійка підходила до брата й просила: «Навчи мене!» Брат показував рухи кубиків і кольорів, щось пояснював, але сестра ще була надто далека від логічного мислення, в котрому потрібно запам’ятовувати математичні алгоритми дії.

… На цей раз, перебуваючи у вітальні Навської світлиці й готуючись до проходження випробувань, господар думок і бажань розмотував нитки відео з нічного установчого на ініціацію сну - розкладав уявні образи лабіринту за символічними змістами й алгоритмами рухів площин так, ніби складав кубик Рубика: зелене до зеленого (так він позначив відомості про імена Наставників, розташованих на позиціях лабіринту), червоне до червоного (цією холеричною барвою позначав лінії й точки плану восьмикутної зірки лабіринту), жовте до жовтого (під тепле сонячне начало віддав спіралеподібну частину маршруту слідування), синє до синього (так позначив побічні ефекти, котрі мав оминати), оранжеве до оранжевого (цією барвою помітив уявний образний план осей лабіринту з розташованими на них позиціями), а білому призначив гальмувати шкідливі для «чистого розуму» емоції й підтримувати стан психічної рівноваги в організмі під час проходження ініціації.



Вуймак

Відредаговано: 14.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись