Спитай у серця

Розмір шрифту: - +

Частина 2. Що малює мить

Ще ніколи він не бачив такого густого туману. Каламутного й непроглядного, що мов сап’ян, ніби в уповільненому темпі, укутував ціле місто. Він не знав, де знаходиться. Стояв у центрі перехрестя, а туман підбирався все ближче і ближче, підступно підповзав, мов змія. А ще він мав таке відчуття, що перебуває тут дуже довго.

Озирнувся, спробував зробити крок, але ноги ніби приросли до бруківки. Спробував крикнути та тиша проковтнула відчайдушні звуки голосу.

Відчував чиюсь присутність і це страшенно лякало…

Коли він зневірився й готовий був закричати, раптом довкола стало сутеніти, земля під ногами затремтіла. Темрява згущувалася, а тоді спалах яскравого світла осліпив його. Він закрив обличчя, коли чиясь рука – зовсім крихітна, впевнено схопила його за руку і міцно стиснула.

Тоді він прокинувся…



Ліка Шуліч

Відредаговано: 23.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись