Справжня складність "легкого" вибору

Справжня складність "легкого" вибору

Уявіть собі звичайну театральну середньостатестичну, таку собі, провінційну сцену. В залі сидять найрізноманітніші люди, унікальні чи не зовсім, особистості. У кожного в руках по два прапорця, білий та червоний.На сцену виходить молодий чоловік, одягнений у матово-чорний смокінг, до блиску натерті черевики, наче вони щойно з вітрини магазину.Із щирою посмішкою та блиском в очах він гучно промовляє:

Ведучий:

    -  Доброго вечора шановні глядачі. Радий бачити вас у театрі на своїй традиційній виставі. З вашого дозволу, перед початком, я хотів би поставити вам декілька запитань.

    - Запитання перше:  « Хто для вас дорожчий та більш важливий:   звичайний безпритульний кіт, чи чистопородне кошеня за великі гроші?»

     -  Якщо варіант перший, то підніміть білий прапорець, якщо       другий варіант – відповідно, червоний. І так, голосуємо.

(глядачі підіймають прапорці.хтось відразу, а деякі згодом)

Ведучий: (з єхидною посмішкою )

-   Ну, за моїми підрахунками, для більшості з вас цінніший породистий кіт, аніж безхатько. Це навіть не дивно, а ще й як зрозуміло...

-   А тепер наступне запитання:  «Як ви вважаєте, для кого життя краще, для вродливої та успішної доньки багатих батьків чи безпритульної сироти, котра кожен день шукає їжу, аби вижити?»

-   Як відповідати на питання ви вже знаєте, тож, попрошу вас підняти відповідні прапорці...

(всі глядачі одноголосно підіймають червоні прапорці)

Ведучий:

-   Навіть не рахуючи, бачу, що ви обрали перший варіант. Ну що ж, добре, повернемося до цих питань трішки пізніше. А тепер, шановні глядачі, прошу вас поглянути на виставу. Приємного перегляду!

(Хлопець повільно йде зі сцени і дістає з кошика двох кошенят: одне гарне, біле, пухнасте,з голубими оченятками, а інше сіре, знівечене вуличним життям)

Ведучий:

     - Ви вже зробили свій вибір, на користь білого пухнастого, чистенького кота, ви майже одноголосно це вирішили, тож, тепер отримуйте результат.

(він садить біле кошеня знову до кошика, а сірого бере до себе на руки.)

    - Зараз це знівечене життям сіре кошеня загине, хто з вас здатен вбити його? Ніхто? Ви ж всі були впевнені у своєму виборі.   Невже вам страшно брати на себе відповідальність за свої вчинки? Ви пропонуєте робити мені все самому? Ну і зроблю, мені не важко....

(Ведучий зходить зі сцени до глядачів, і підходить до кремезного чоловіка в першому ряді.)

Ведучий : (наполегливо вигукує)

- Вбий кошеня!

Чоловік: (шоковано)

- Ти хворий! Я зараз тебе вб........ (чоловік не встиг договорити).

Кремезний лисий чоловік захлинаючись власною кров'ю, намагався договорити те, що почав.... але він не розумів, що для цього йому заважає ніж в горлі.... слова перетворилися в клекотання, біла сорочка повільно перефарбувалася в темно-червону... його досконало випрасувані брюки помокріли.... поширився запах сечі.... чоловік ще стояв, в його очах палало здивування, він все ще не розумів, що в двері театру проходить смерть, його раптова та невідворотна смерть....

Ведучий: (спокійно)

- Вам погано? Ви присядьте і дивіться виставу, вам вона точно сподобається.

(Ведучий садить глядача на його місце і йде далі залом)

- От так робити не можна, бо помрете всі до одного, ви ж усі дорослі люди, які здатні розпоряжатися життям інших. Я ж  тут не один .... Ну що ж, продовжимо? Хто готовий вбити це беззахисне  кошеня? Сміливіше, ви ж всі зробили свій вибір!

- От ви! (вказує на хлопця, котрий намагається сховатися за спинами інших глядачів) - Підійдіть будь ласка до мене. Не бійтеся, я вас вбивати не буду... Підходьте.

Хлопець: (перелякано витріщує очі на ведучого і кричить)

     - Чому я? Я ж нічого не зробив!

Ведучий: (торопливо і наказово)

     - Отож бо й воно, ти навіть не зробив свій вибір. А чому? Невже тобі байдуже на життя цих невинних кошенят?  

Хлопець: (опустивши голову і майже пошепки)

     - Я не вправі таке вирішувати…

Ведучий: (підвищуючи голос)

     - Навіщо брехати? Тобі було просто всеодно кого вибирати... А якби ти і справді вважав себе не вправі вирішувати, ти б проголосував проти їх вбивства!!! Чи не так? Тож підходь, вже пізно боятися.

Хлопець повільно попрямує у бік сцени... Ведучий починає гладити кота при цьому промовляє: "А ці покедьки хочуть тебе вбити...."

Ведучий: (спокійно)

      - Продовжемо нашу виставу... Зараз на сцені з'явиться моя помічниця із гвинтівкою, а наш любий учасник має зробити ли ше один постріл туди, куди він сам забажає., на його вибір.

(На сцену виходить молода дівчина з гвинтівкою і підходить до обраного глядача, вручає йому гвинтівку)

Хлопець спокійно заплющує очі і направляє гвинтівку в зал.... Лунає постріл.... гвинтівка падає на підлогу... очіхлопця так і залишаються заплющеними...

Хлопець (майже пошепки і посміхаючись вигукнув)

   -Я живий! - викрикнув він.

Ведучий: (з іронією в голосі та монотонно)

- Звісно ти живий, але ти вбив он ту тітоньку.(вказує на мертву жінку в залі)

Хлопець: (обурено)

- Але Ти ж мене змусив!

Ведучий:

- Та ні, я сказав стріляй будь-куди, а ти в неї.... Ти ж сам хотів когось вбити чи не так? Хіба тобі це не сподобалось? Не відчуваєш приємного тепла у грудях?... А тепер стій і дивися, що ти наробив. І не заплющуй очі. Це якось по дитячому.