Стихія

Розмір шрифту: - +

Частина I Повернення Енергії

                                                                   Передмова

— Кармен ми не можемо дозволити ЙОМУ дістатись до неї! 

— Ох, Вілл я... я не знаю що робити! Як нам захистити її?!

— Обіцяю тобі ми щось придумаємо!

Високий молодий чоловік років 20-23 заспокоював молоду жінку при­близно того ж віку. На ньому був костюм темного кольору з темно-си­ньою сорочкою, на руці світився годинник м'яким блакитним кольо­ром. Темне волосся пасмами спадало на його обличчя, очі кольору са­пфіра випромінювали холодну рішучість. Йому не надто вдавалось за­спокоювати жінку в яскраво блакитній сукні з дитиною на руках. На ногах виблискували туфлі обсипані дрібними перлами, волосся рудого кольору було заплетене в елегантну зачіску, шию прикрашало сріблясте кольє у вигляді краплі з кристалом в середині.

— Вже придумали.

Почувся сухий голос біля них. З тіні вийшов чоловік на вигляд йому було не більше 35 років. На ньому був дорожній плащ і шкіряні чоботи які були трохи нижче колін. На поясі висіла кобура з револьвером, за спиною був шкіряний рюкзак було видно що там щось велике, але не видно що саме. На голові був капелюх з крислатими полями, який закривав більшу частину обличчя.

— Що ти маєш на увазі, Ріго?

— Я знайшов шлях до Землі-7 Ви зможете переправити її туди і деякий час зможете бути з нею!

— Це чудові новини, Вілле! - вигукнула жінка.

— Згоден Кармен. Але чи ВІН не помітить що ми зникли, все ж таки ми не єдині хто прожив більш як 300 років, в нього є свої методи вистежування. До того ж він мисливець, хижак! Перевірити тринадцять планет не так вже й складно для нього! І як нам дістатись до Землі-7?

— Не хвилюйтесь. Я вже все продумав! Я налаштував безпечний перехід туди, і деякий час я зможу плутати ваші сліди, ВІН не одразу зрозуміє що ви зникли!

Кармен і Вілл зраділо переглянулись, їхні погляди знову були сповнені надії.

— Ох Ріго ми не знаємо як тобі дякувати!

— Просто пообіцяйте що будете піклуватись про неї, гаразд?

Він дістав з рюкзака якийсь химерний пристрій. в ньому не було якихось дротів чи кнопок, натомість виблискував чорний циферблат з тринадцятьма римськими цифрами. Навколо циферблату було багато різних чисел, але вже арабських. Ріго нахилився над машиною і торкнувся чисел 33°57 12 С.Ш.

117°23 46 з.д. координати були введені, лишився тільки рік. Ріго покрутив годинникові стрілки й раптом циферблат спалахнув яскраво блакитним світлом, з'явився вогняне коло з білого вогню. Перехід був створений.

Вільям і Кармен підішли до вогняного кільця

— Щасти вам! - гукнув Ріго

— Готова? - тихо спитав Вілл

Вона мовчки кивнула. Через кілька секунд вони розчинились у білому полум'ї.

 

             I Фільм

22.09.2019

Штат Флорида. Орландо.

15:00 Вівторок

Повірити не можу що канікули закінчаться вже через 10 днів:( Я так не хочу до школи! Але батьки пообіцяли що на моє день народження можна буде влаштувати грандіозну вечірку! І хоча до нього лишився якийсь тиждень, мені здається що цей день ніколи не настане!

У кімнаті оформленій в стилі модерн за чорним письмовим столом сиділа дівчина 14 років. На ній були коротенькі джинсові шорти й біла футболка з чорним написом *"Who I am? Knows only time...".

Вона щось записувала у невеликий щоденник. І навіть не почула як двері кімнати відчинились.

— Джессіко до тебе прийшли!

Це була її мама, руде волосся було завите і прикрашена шпилькою у вигляді лілеї, вона була вдягнута по святковому і з виразу обличчя дуже поспішала.

— Ми з батьком повернемось за тиждень, у холодильнику є лазанья, а пізніше замовите собі піцу, далі я сказала Джеку щоб він щось готував, добре?

— Так звичайно, мамо! Все буде окей! Обіцяю коли ви повернетесь квартира буде цілою і не буде скидатись на дім індіанців! -- вигукнула Джессіка зі смішинкою в голосі.

— Ну, добре тоді бувайте.

— Бувай, гарно вам розважитись!

— І вам того ж. — кивнула мама і зникла за дверима.

Щойно вона зникла дівчата не витримали і пирснули зі сміху.

— Дім індіанців?! Серйозно?!

— А що? Як інакше було переконати її що все буде добре?

— Ну сказала б що вікна і меблі будуть цілими наприклад, або що буде повний порядок і чистота, у чому я трохи сумніваюсь, але дім індіанців?

— Я завжди так заспокоюю її коли вони йдуть кудись! Кейт, я хіба не розповідала ту історію?!

— Ти мені багато чого розповідала, але точно не про дім індіанців!

— Гаразд, слухай: коли мені було років сім чи вісім, я подивилась мультик про Покахонтас, ну знаєш той диснеївський?

— Ну

— І потім тато пішов за піцою, а мама пішла на кухню і лишилась одна в залі. Я зробила будиночок з крісел та ковдри, накидала купу речей біля шатра ніби багаття, навіть тотем зі стільців зробила!

— Ну і що тут такого що ви запам'ятали цю історії на все життя? То ж усе легко прибрати!

— Прибрати легко, а відмити чотири стіни, шафу і диван від маркерів, ой як не просто!

Кейт покотилась по підлозі від реготу.

— Ну ти даєш! Навіть я не робила такого жаху в дитинстві! Зрозуміло чого твоя мама перестає хвилюватись коли ти їй це кажеш!

— Ага.

— А що ти там пишеш?



Dark Wolf

Відредаговано: 24.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись