Історія Ліра

Розмір шрифту: - +

Глава І

Розділ 1. Лист

          Багато чого живе в цих землях… В землях, родючих, насичених чистим повітрям, і пейзажами, які заворожують. І ця територія зоветься Горном. Вона вся усіяна великими горами, що відділяють її територію від других земель, листяними вічнозеленими лісами, які є домом для багатьох тварин і навіть місцем розміщення поселень. До речі, землями Горна править цар Дункан, а царство його населяють люди різних професій. Шість поселень знаходяться на цій землі. Столиця: Ворнаж, два міста: Норг, Худор, та три містечка: Альбардон, Гекс та Куно. Межує царство людей з дворфами з Морії та рамоками з Варлхіру.

          Все почалося тут, в містечку Альбардон, що розташоване на рівнині коло озера і межує з лісом. Одному з жителей прийшов лист із столиці. Такого в Альбардоні не було давно. Поштар вирішив негайно віднести лист за зазначеною адресою.

          Був тихий вечір, птахи наспівували свої пісні, а лист наближався до своєї цілі. Ось уже потрібна вулиця, але будинок ще далеченько. Згодом, з десять хвилин, поштар постукав у двері дому, двері із чорного дуба, що прикрашали неперевершений фасад будинку. Вони відчинилися, на порозі стояв хлопчина років двадцяти, з темно- коричневим волоссям, забраним в пучок, і охайною короткою бородою. Його зелені очі дивились на поштара і ніби питали: ''що ти тут забув?''

          - Доброго вечора, - сказав поштар, - вам лист… із столиці з печаткою самого царя Дункана.

          - Що? - здивувався хлопець. - Це не помилка?

          - Адреса на листі вірна, ніякої помилки.

          - Ну  дякую, хорошого вечора, - сказав хлоп і взяв лист.

          Це був справді документ із царською печаткою і на його адресу. Він пройшовся по дерев'яному полу до крісла і впав на нього. Відкривати відразу не хотілось, він почав надумувати що там може бути. В голову нічого путнього не йшло. Набравши в легені повітря хлопець розірвав печатку і почав читати лист:

 

          « Привіт, Ліре.

          Вас запрошено до палацу, як визнаного і рекомендованого травника, цілителя і шамана. Наше царство в небезпеці і цар вирішив зібрати загін, який вирушить в довгу путь і спробує або зупинити біду, що надвигається, або знайти спосіб як це зробити і сповістити царя. Ждемо Вас в палаці наступного дня після повного місяця і просимо відразу зібрати всі речі.

          Дякуємо за розуміння, Круг»

 

          Спочатку Лір нічого не зрозумів.  Він… І в складі царського загону. Ця інформація потребувала обробки.

          - Я, звичайно, відомий в Альбардоні, але хіба не знайшлось когось вправніше за мене? – думав хлопець. Він все ще не міг змиритися з написаним у листі.- Добре, повний місяць буде завтра, отже, в мене є день на те щоб зібратися і рушити. За пів дня я точно зможу доїхати. А зараз за роботу!

          Він встав з крісла і пішов до сходів вниз. Це були різні дерев'яні гвинтові сходи, на перилах яких красувалися різні неймовірно гарні квіти, запашні трави, а в деяких місцях і дерева. Ці сходи були тільки в домі у Ліра і це робило їх ще прекраснішими. Вели вони в робочу кімнату, де стояли настоянки, зілля, лежали різні трави і приладдя. За приготуваннями настоянок пролетів час і настав вечір. Пора спати. Лір піднявся по тих же ступенях і пішов до ліжка. Воно було настільки зручне, що хлопець відразу заснув.

          Ранок видався добрим, Лір прокинувся і почав збиратися. Це дійство зайняло весь день. Він ніби відчував, що додому повернеться не скоро, отже, прибрав його, навів порядок. Зібрав потрібні настоянки і зілля, трави рідкі не забув. Усе це влізло в одну сумку зі шкіри оленя і деякі речі ще на пояс із карманами. Одягнувши свію улюблену накидку зі шкіри ведмедя і взявши свій посох на наступний ранок Лір вирушив у путь.

          Вийшовши з хати, Лір останній раз глянув на неї.  Це був одноповерховий будинок із колод темного дуба і кам'яним фундаментом, на вікнах були різьблення різних тварин, стиль будинку був дуже схожий на відомий нам фінський.

          Містечко, по якому йшов Лір, було теж з дерев'яними будинками, що вистроїлися в ряди вздовж вулиць. Ближче до центру доми ставали двухповерховими і більшими. У кожної родини був свій герб, тож можна було запросто впізнати, проходячи по вулиці, кому належить будинок. Захист був на висоті. Великий кам'яний мур захищав Альбардон, а в центрі міста височів замок із своїми внутрішніми стінами. Містечко могло витримати будь-яку осаду, а замок тим паче.

          Все це з'являлись перед взором Ліра. Він ішов і думав, скільки його не буде. Надіявся вернутися швидко, але судячи з листу він надовго. Підійшовши до конюшні, замовив повозку в столицю і відразу ж рушив. В обід вже повинен бути там.

 

Розділ 2. Шістка

          Ось і видніються брами столиці. Величні дерев'яні ворота, підсилені стальними пластинами, металева решітка, башти по бокам… все указувало на силу і міць міста. Стіни, здавалося, були вище неба. Поки Лір зівав, заїхали в місто. Він встав коло брами і далі пішов пішки. Скоплення стільки людей хлопець не бачив навіть на ярмарці Альбардона. Лір дивився по сторонах і поїдав очима все що бачив. Архітектура міста захватувала дух.  Будиночки із каменю і глини були охайні і мали різні кольори, звісно, з гербами на кожному з них. Площа, що вела до палацу, була великою і гарною, і стояли на ній всі минулі царі в камені. Це є не просто статуї, вони зачаровані великими магами і досі зберігають спокій нових правителей. Сам палац стояв на воді і до нього вів підйомний міст, що зараз опущений. Лір підійшов до входу, де було видно залізні ґрати і його зупинили стражі.



Станіслав

Відредаговано: 02.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись