Історія світу

Розмір шрифту: - +

Історія світу

Він дивився на дикі гори, широко всіяні лісами. Куди не глянь, кругом пробігав  якийсь олень, пролітала якась пташка, чи пострибував заєць, або ж шаблезубий тигр. Весь світ тоді ще був свіжий, а дух природи не стомлений. Кругом точилася боротьба за місцеву ієрархію, й встановлювала послідовність харчового ланцюга. А Він сидів поблизу своєї печери, й ліниво дивився на цей світ. Сьогодні він зі своїм товаришем змогли зістрибнути на оленя зі скелі, вони впали йому на спину проламавши її, а потім добили того камінням в голову. Сніданок вдався, і обід, та й на вечерю вистачить. Його друг спав всередині печери, а інші троє мешканців їх невеличкої сім’ї пропадають біс знає де.

У них не було імен, ці створіння вже біологічно відійшли від тварин, та розум їхній ще не переступив границю, за якою стояла велич творчості та знання. Людський розум щоб краще виживати у світі намагається пізнати його з усіх сторін, та в глибину. Так само й цей недавно вилуплений homosapiens, він дивився на світ й думав як він міг утворитися. Дерева виростають з маленьких гілок, тварини спочатку маленькі, потім виростають. У всьому світі він знаходив порядок, послідовність розвитку. Ось в далині видніються кульбабки, розсіяні серед півметрового шару дикої трави. Звідки вони взялися? Розум цієї майже людини кипів від цих питань, він шукав на них відповідь та не міг знайти.

Вечір наближувався, й до печери повернулися інші члени сім’ї. Той хто весь день проспав в печері після полювання живо піднявся як зачув знайомі голоси, й накинувся на свою дружину, якщо так можна її на той час назвати. Він щось шипів на не придуманій ще мові, в нього з рота йшла пінка. Зрештою він схопив її за горло й почав душити, однак з за спини посипались фрукти які вона принесла йому, вирішила влаштувати сюрприз. Дістати їх було не просто, бо охоронялися вони ще не вимерлими видами динозаврів. Тоді Він відразу опустив руки, напевно це і є любов. Перша зустріч цієї парочки відбулася декілька місяців назад, вона відбилася від своєї сім’ї й загубилася в горах. Її швидко примітили інші сім’ї, й влаштували справжнє полювання на самку. Довго в неї виходило ховатися й тікати від них, та зрештою її зловили. Хижак який її зловив потягнув в свою печеру, з задоволеним обличчям він йшов вперед, а потім впав. Йому в потилицю різко прилетіло дубинкою, це виявився Він. Так вони й познайомилися.

 

Саме так, в них не було імен. Кожен знав свого ближнього й без того, всі інші ж були ворогами й не було що плутати. Однак згодом в цій маленькій печерній сім’ї з’явилися імена, напевно варто розповісти невеличку передісторію, яка покаже розвиток цих людей як особистостей.

 

Почалося все під час чергового дня полювання, коли Той хто любив споглядати на світ й роздумувати над причинами виникнення всього, вступив на кучу маленьких гілок, які пали так що приховували яму. Він неабияк злякався, й спочатку йому здалося неначе якийсь звір затягує його всередину землі. Однак звільнивши ногу, й оглянувши конструкцію йому на думку прийшла цікава ідея… Він позвав свого товариша який любив спати, й красти крадених дружин, й вони разом почали копати яму, в місці де часто бачили що проходить шаблезубий тигр, й прикрили яму гілками. Розумів суть цієї конструкції лише один, однак він ніяк не міг пояснити іншому що вони роблять. А недолугі жести лише плутали їх, в результаті другий просто все повторював за першим. Вони засіли в засідку й просиділи (а один з них й проспав) до самого вечора. Заповітна жертва повільно прогулювалася, однак підійшовши до пастки вона стала на місці,й стала оглядатися навколо. Хижий нюх щось вловив, шаблезубий став ричати й обнюхувати землю поруч. Та на щастя обнюхуючи він зробив дин необачний крок, й провалився в заготовлену йому яму. Зверху полетіли камені, а любитель поспати кинув на голову жертві камінь що був більше половини його самого.

Коли вони прийшли в печеру у всіх щелепи повідпадали від побаченого, двоє змогли впоратися з шаблезубий! Це було нечувано, адже їх намагалися уникати, й в більшості виходило щось їм зробити при нападі цілими сім’ями. Так, ці двоє були горді за себе. З мужньо висунутими грудьми, й піднятими головами вони дивилися на цей світ.

Коли всі вдосталь наїлися м’яса, той хто придумав цю пастку вирішив висловити здивування, від того як його товариш зміг кинути величезний камінь. Він встав перед своїм другом, показав на нього пальцем й сказав :       

– Му, - цим простим звуком вони називали, биків та мамонтів.

Вся сім’я відразу заметушилася, вони похапали в руки каміння й вискочили до входу в печеру. Однак навколо не було ніяких мамонтів, чи биків. Тоді всі в замешкані повернулися назад, й подивилися на диверсанта що підняв фальшиву тривогу, зі звинувачувальним виглядом. Він знову повторив, всі передавилися між собою, ніхто не міг зрозуміти що він робить. Тоді той став показувати на м’язи, свого друга, й знову повторювати це слово. Ніхто нічого не зрозумів.

Наступила нічка. Зірки мерехкотіли в безкінечному космічному просторі, а земний край полягав спати.

-Му-му-му, - почулися звуки з печери, всі відразу повставали й знову приготувалися до нападу.

На світло місяця вийшов Муму, він нарешті зрозумів значення слів свого товариша. У нього є ім’я, відчуття  індивідуальності та самодостатності, заполонили його душу. В наш час люди не розуміють справжню цінність імен, бо отримують їх задарма. Однак він зміг щось зробити, чогось досягнути, й завдяки цьому отримав ім’я. Воно не було для нього пустим звуком, ярликом навішеним для зручності.

-Гри-рии , - заричав Муму, показуючи на свого товариша, й натякаючи на його гострий розум як кішки. Тепер й він дав ім’я своєму другу.

-Гри… - повторив той усвідомлюючи що тепер й у нього є ім’я.

-Мяу, - сказав Муму підходячи до своєї жінки, тому що вона любила ніжитись біля нього як маленькі коти до своїх батьків.



Creator

Відредаговано: 02.06.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись