Стрімер

Розмір шрифту: - +

Розділ 6.

Чай був міцним. Спочатку я побоявся його пити, але навіщо Луці труїти мене в своєму закладі, котрий славиться нейтралітетом?
- Не проти, якщо я приєднаюсь?
Я підняв голову. Вона могла б нагадати секретарку, або шишку в невеличкій компанії. Строга біла блузка защеплена під шию, волосся заплетене в гульку. Вона уважно дивилась на мене з під круглих окулярів. Хоча це швидше була не увага, а втома і роздратування. Я мовчки посунув ногою стілець навпроти. Ніколи не вмів спілкуватись з жінками, але здатись невпевненим в собі слабаком мені не хотілось. Навіть попри строгий стиль одягу краси їй не бракувало. Підкреслені вилиці, легкий відтінок червоного на губах, вузька талія при широких бедрах. Могла б зійти і за вчительку. Вона сіла навпроти мене і буденним тоном розпочала:
- Мене звуть Світлана. Я рекрутер в охоронній компанії "Срібло і сталь". Ми давно працюємо на ринку, і маємо багату репутацію. Мабуть ви знаєте про нас...
- Вперше чую.
Мабуть вона чула це не вперше, але вигляду не подала. Віддам належне професійній витримці.
- Що ж, тоді розповім. Ми займаємось охороною фізичних та юридичних осіб. Часто працюємо з діячами та знаменитостями. В вас є досвід перебування в зонах С1 та С2, правильно?
Кивнув. Допив чай.
- Ми ж в С1 зараз, хіба ні?
Вона намагалась мило усміхнутись, хоч по кутках губ було видно, що жарт вона не оцінила.
- Ми зараз в пошуку молодих амбітних працівників, котрі хочуть розвиватись. Наша компанія надає для цього всі умови: офіційне працевлаштування, страхування життя під час перебування на сірих зонах...
- Вам потрібні люди, котрі б відстрілювали монстрів та нечисть, поки шишка намилується територіями С2. 
- У вас буде можливість поспілкуватись з ними. Ви чули про інтернет зірку Марка Рейджа? Він теж іноді користується нашими послугами...
Все стало на свої місця. Ось звідки ноги ростуть. Він розправляється на камеру з вовкулакою, доки його Срібло і сталь охороняють весь знімальний павільйон на сірій зоні. 
- ...Компанія надає двадцять відпускних днів за рік, — Світлана навіть не помітила, що я перестав її слухати. Лука знав, що це станеться. Знав, що мене цікавить популярність Марка Рейджа. І поки я робив усе, як казав Лука. Треба буде дізнатись, хто він такий.
- Оресте, ви мене слухаєте? — Світлана нарешті помітила це.
Я глянув на годинник: 15:13. Якраз 28 хвилин.
- В обов'язки входить ловля чудовиськ для клієнта?
Світлана промовчала. Врешті, підібравши слова, вона відповіла: Іноді ми можемо укласти окрему угоду з клієнтом, проте це рідкість. Всі обов'язки по стандартному контракту.
29 хвилин. Я поволі встав з-за столу. Якраз попрощаюсь, то буде 30. Все, як попереджав Лука. Підхопив свою сумку з землі. Час йти.
- Я подумаю, — кинув Світлані через плече.
Вона зовсім тихо назвала мене мудаком, проте я не образився. Мені насправді було соромно перед нею, що я прикинувся хамлом, проте іншого способу здатись крутим я не знав. Вийшов з чорної вісімки, закрився рукою від сонця, що засліпило очі. В С1 було людно. Ринок гудів, крики переплітались між собою, зливались в одну дику, проте ритмічну мелодію... Котру розірвало від вересків. Я прожогом кинувся туди, розуміючи, що так не можна. Крик був такий, що допомогати було пізно. Це могло бути пасткою для недоумка, котрий вирішиить прийти на допомогу. Але я біг не один. Натовп поволі сунув до кордону з С2. Револьвер вже був в руці. Пробіг попри Рейджа, котрий знімав себе на камеру, коментуючи для своїх підписників події, котрі щойно стались. Я не звернув на нього уваги. Під огорожею лежало кілька молодих хлопців в неприродніх позах. Ціла трійця озброєна сокирами та пістолетами. В одного зламана шия з вирваною ключицею. Ще один тримався за роздертий шлунок. Останній лежав на животі з дивно продавленим вниз хребтом. Зрозуміло чому Лука просив не замовляти їжу.
- Дозвольте! Дозвольте! — Марк Рейдж з камерою в одній руці протиснувся крізь натовп.
Жахливі кадри! Просто жахливі. Невідоме чудовиськонапало на трьох мисливців, не залишивши їм ні шансів...
Я не слухав. Кілька хвилин тому мені їздила по вухах рекрутер співпрацюючої з ним охоронної фірми. Тепер він тут з камерою, маючи алібі та відео ніби він в цей час був у закладі Луки. Я протиснувся крізь натовп. Позаду мене те ж саме зробив вовкулака. Зросту з мене він підняв лапи вверх, показуючи, що не буде чинити мені шкоди. Його вовчий ніс втягував повітря навколо. Я, тим часом, присів біля одного з тіл. Забрав охололу руку від подряпин на животі. Тонкі сліди. Відстань невелика. Вовкулака тим часом понюхав пістолет одного з них. Тоді глянув на мене, і заперечно похитав головою. Значить ніхто не встиг вистрілити. Все сталось раптово. І зовсім близько. Ігноруючи обурені крики натовпу та обіцянки Марка Рейджа, що того хто це зробив буде покарано, я глянув на тіло зі зламаною шиєю Сліди зубів неглибокі, і нижче, ніж кусали б вампіри. Для перевертнів занадто маленькі кігті. Той би розполовинив.
- Ми помстимось! — кричав Марк Рейдж в камеру.
Навіть серед чудовиськ знаходились його підписники. І неважливо, що ще вчора він катував одного з них електрострумом. Він ж зірка, йому можна. До вечора тіла з'їдять, якщо рідня не забере їх. Але це вже не моя справа.



Іван Дурський

Відредаговано: 04.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись