Так не має бути, але ж...

Розмір шрифту: - +

20

Прокинулась я від розуміння того, що в ліжку я не сама. Одразу стало страшно. Я не могла второпати, де я. Розплющивши очі, я побачила незнайому обстановку. А головне, - поруч зі мною хтось спав. 

Свідомість прокинулася раніше, ніж я і нагадала мені події вчорашнього вечора. Андрій. Вчора я була абсолютно твереза, а сьогодні було враження, що у мене похмілля. Все було якимось каламутним і незвичним. 

Це наслідки пережитого вчора стресу і шоку після тієї пригоди на дорозі. Та й нехай.

Я обережно потягнулася і хотіла встати з ліжка, та Андрій повернувся до мене, накривши своєю важкою рукою.

 - Ти вирішила втекти? - його сонний голос міг звести з розуму. Я повернулася до нього і зачаровано роздивлялася знайоме й водночас чуже обличчя. 

Я знаю його три-дні-з-походом, а вже в його ліжку.  Добре, що вчора його здоровий глузд був на варті і контролював ситуацію, бо мій мозок, здається, взяв відпустку.

Сонний ідол був не менш красивий, ніж бадьорий. Крім того, уві сні він здавався беззахисним і ... ніжним? Мабуть, так. Ніжним. Вдень, вірніше, вечорами, я бачила його як сильного, відповідального,серйозного хлопця, який звик усе тримати під контролем. А зараз він був звичайний.

Мені не хотілося, щоб цей ранок закінчувався, але судячи за сонцем за вікном, у природі навколо нас уже настав день.

Субота. 

Вихідний. Починається він з приємно фантастичної реальності. Що ж, мені подобається бути поряд з Андрієм. Я розумію, що це тепле відчуття вже вірусом розтікається по моєму тілу.

  - Виспалась, моя ніжність? - ці слова змусили мурашок дружненько пробігтись по тілу. Цей сонний голос п"янить. І нові слова у лексиці?

 - Агааа, виспалась. Дякую, що гостинно запропонував мені свою компанію), - я повернулась до нього і весело розсміялась.

Ще зовсім сонний Андрій ліниво посміхнувся і притягнув мене до себе. Його обійми були теплими і насторожуюче рідними.

 - Мммм, ти навіть не уявляєш, як ти впливаєш на мене. Сьогодні вперше за довгий час я виспався. Ти є не тільки моєю власною зіркою, а ще й ловцем снів, який, за інструкцією, треба класти в ліжко, - його руки міцно, але ніжно стискали мене в обіймах.

 - Не хочу все псувати, але мені здається, що за вікном вже глибокий день, - я не знала, як мені треба поводити себе у ліжку хлопця, якого я зовсім не знаю, але який мені жахливо подобається.

 - А ти кудись поспішаєш? - запитання Андрія було насторожуючим.

 - Сказати правду чи підтримати інтригу? - мені було весело і від цього моя хоробрість вирішила показати, на що вона здатна.

 - Ти маленька інтриганка? Ммм, цікаву лялечку я собі обрав. Це ж треба було сеоред тисячної армії фанаток грошей і крутизни вибрати маленьку вчительку, яка виявиться хитрункою...

Я хотіла обуритися і відповісти, що Андрій абсолютно неправий у моїй характеристиці, але він перевернувся так, що опинився наді мною і накрив мої уста поцілунком. 

Це було щось. Такого я не відчувала ніколи. Та що там говорити - все, що змушує відчувати мене Андрій, я відчуваю вперше. Цей поцілунок. Він збуджує. Дражнить. Захоплює. Він прагне продовження. Я жахливо збуджуюсь під важким тілом Андрія. Його ласки, його владна манера плавить мене, наче шоколад на крем. Я знову піднімаюсь на три метри над рівнем неба і хочу там залишатися вічно. Мені цього вистачить. Ні. Не вистачить. Моє єство прагне більшого. Андрій знову доводить мене до цієї вершини і залишає там насамоті. Важко дихаючи, він перекидається на іншу сторону ліжка. Долонею закриває очі. Мовчить. Я збираюся докупи, шукаючи зв"язок між моїми відчуттями і тілом.

Андрій знову повернувся до мене. Його коньячні очі зараз стали кольору найчорнішого шоколаду. Здається, я навіть відчуваю у роті гіркий присмак  цього десерту.

 - Зірко, ти зводиш мене з розуму. Але це неправильно, - вн гладить мою щоку, грається з моїм волоссям, знову цілує... Але цього разу спокійно і ніжно. 

 - Знаєш, я думала, що нинішньому світі немає місця для шляхетності і порядності, а ти ламаєш мої стереотипи - аж надти підозріло ти правильний.

 - Нє, ти не права, ажде я посмів скористатися твоєю довірливістю і заліз до тебе у ліжко, - він засміявся і знову поцілував мене.

 - Ах, ти виявився абсолютно спостережливим. І правим, - я теж розсміялася. Блін, це так приємно - бути з ним, на інстинкті довіряти йому, відчувати легкість і знати, що саме зараз саме ти є його віссю обертання.

 - Але дещо все ж таки я упустив - моя нічна гостя вже, мабуть, зголодніла, точно так само, як і я. Тому пропоную таки вибиратися з полону ковдр і подушок і задовольнити всі фізіологічні потреби наших організмів, - мій ідол ще раз поцілував мене і неохотно вибрався з-під ковдри. Я послідувала його прикладу і теж вилізла із цього м"якого затишку.

 



Анель

Відредаговано: 18.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись