Танго з ворогом

Розмір шрифту: - +

Глава 2. Акуна матата (1)

Глава 2. Акуна матата (1)

Весь наступний тиждень Новак займався тим, що шукав собі секретаря. Оскільки Віккі була в розпорядженні виключно генерального директора і його заступника, а Мелані за статусом не належало займатися подібною роботою, звиклому до чітких і злагоджених дій колишнього секретаря новому фінансовому директору було досить непросто підібрати людину, яка б із півслова розуміла всі його вимоги та без помилок вела документацію. Відбракувавши з десяток дурненьких молодих випускниць курсів, Александр повільно навіснів. Його запросили в цю компанію, пообіцявши найкращі умови праці, в тому числі компетентного асистента, який виконував би ще й роль секретаря. Однак виявилося, що помічник, вірніше, помічниця у нього досить грамотна, та от біда - всього лише начальник найбільшого відділу і жодним чином не може взяти на себе ще й функції секретарки. Переговоривши про це з Монро, Александр зрозумів, що гендиректор й так підклав свиню Мелані. Заздрісні "доброзичливці" вже встигли нашепотіти, що саме вона сподівалася зайняти бажану посаду, яка в результаті дісталася йому.

- Мелані, мені потрібні договори з постачальниками, - вимагав він.

- Вони у відділі закупівель, - якомога ввічливіше відповідала Мелані, насилу стримуючи роздратування.

- Вони мені потрібні, - з притиском повторював Новак, - принесіть!

Не сміючи заперечити начальнику, вона покірно йшла до відділу закупівель, приносила необхідні документи.

- Мелані, прайси за останню рекламу!

- У рекламному відділі, - знову якомога ввічливіше відповідала Мелані.

- Принесіть! - знову вимагав Новак, мабуть, геть забуваючи, що у неї повно своєї роботи і вона зовсім не дівчинка на побігеньках.

Вона знову йшла і приносила потрібне.

- Мелані, підготуйте лист чиказьким партнерам про розірвання договору, вони зірвали останню поставку.

- Це робота секретаря, - крізь зуби говорила Мелані.

- Так знайдіть мені, нарешті, секретаря! - гримнув начальник.

- Це нестерпно! - поскаржилася спересердя дівчина, заходячи в кабінет до Труді. Подруга вже наливала каву в дві чашки, одну простягнула Мелані. - Він просто знущається, хоче, щоб я йому і листи готувала, і за документами бігала по всьому офісу, так скоро дійде до того, що я йому буду каву приносити.

- Піди до Монро, - порадила Труді, - нехай врешті сам когось призначить йому, а то він і далі перебиратиме. Це ж не твоя проблема.

- Аякже, не моя. Батька я взагалі бачити не можу зайвий раз, а він як на зло постійно мене викликає: то звіт йому давай, який ще три дні тому підготувала, то проект приготуй, на який потрібно, як мінімум, місяць. Просто не знаю, що на нього найшло. Ще й вимагає, щоб я буквально по хвилинах доповідала про дії Новака в офісі. Простіше самій знайти йому секретаря, - похмуро резюмувала Мелані.

- Так знайди! У тебе ж є однокурсниці, які з радістю схопляться за цю можливість.

- Ти права. Ось прямо зараз зателефоную Джоді. Вона завжди мріяла бути асистентом. Думаю, робота у нас її цілком влаштує, якщо, звичайно, вона ще не за кордоном.

Заспокоївшись від думки, що під рукою у неї, можливо, буде надійна людина, Мелані вирішила ввечері зателефонувати знайомій, за умови, що до того моменту Новак не візьме когось. На жаль, надії її не справдилися - університетська подруга щойно вийшла заміж, при цьому вже чекаючи на дитину, і ніяк не могла допомогти Мелані. Та лише здивувалася, що перспективна кар'єристка вирішила присвятити себе сім'ї.

Важко зітхнувши, Мелані нарешті здалася перед натиском невтішних думок і набрала номер.

****

- Ти повинна... Ні! Ти просто зобов'язана дати собі перепочинок, - з притиском вимовив Майк, тицяючи в руки дівчині стаканчик із кавою. - Останні півроку ти тільки те й робила, що гарувала, намагаючись отримати цю прокляту посаду.

Його голос бринів роздратуванням на Мелані, яка довела себе до нервового виснаження, і погано прихованою злістю на її батька, який вчинив таку підлість стосовно доньки.

Мелані нервово ковтнула вистиглу каву та уважно подивилася на хлопця. Майк ходив туди й сюди перед лавкою у парку, де вони зустрілися, і перетравлював новини. Десять хвилин тому Монро розповіла, що сталося. Насправді це потребувало від Мелані чималих зусиль: вона не звикла ділитися бодай з ким своїми думками і почуттями. Майк був, мабуть, єдиною людиною в її житті, якій вона могла частково довіритися.

Вони вчилися разом в університеті. Вперше побачивши Майка, Мелані просто не звернула на нього увагу, втім, як і всі інші на її курсі. Хлопець він був хоч і симпатичний, але весь якийсь скований, похмурий і, вочевидь, закомплексований. Ні з ким не спілкувався, завжди тримався осторонь від інших студентів. Його вважали трохи пришелепкуватим і ніколи не запрошували на студентські вечірки. Одного разу йому вдалося якимось чином потрапити на подібний захід: чи хтось запросив помилково, чи сам нав’язався. Там, зіщуленого в кутку, його і побачила Мелані. У неї самої той вечір не йшов на лад від самого початку і згодом перетворився на один із найжахливіших спогадів. Вона шукала вбиральню і в одній з кімнат побачила свого хлопця, з яким зустрічалася і в якого була шалено закохана, що займався сексом з її однокурсницею. Він помітив, що за ними спостерігають, але вираз обличчя при цьому мав настільки гидотний, знущальний, мовляв, дивись, кожна готова мені віддатися, що Мелані ледь не зблювала. Але ж буквально кілька хвилин тому він цілував її, Мелані, був таким ніжним і відвертим…

Коли ті двоє повернулися до загалу, усім стало зрозуміло, що Мелані Монро скористались, а потім відшили принизливо та привселюдно. Остовпівши від приниження, на негнучких ногах вона попрямувала до виходу; її супроводжували глузливі погляди веселої та дуріючої молоді, слідом лунав п'яний сміх. Тепер залишок навчання до неї ставитимуться всі навколо, як до непотрібу, тому що її колишній вже хлопець одноосібно задавав тон таким речам. До дверей вона не дійшла, чомусь повернула в інший бік, нічого не сприймаючи навколо і не розуміючи, що відбувається. Прямо навпроти її порожніх очей і сидів самотньо на пуфику в кутку Майк. Чому він тоді кинувся до неї, він і сам не знав. Підхопив під руки, вивів з прокуреного приміщення, хлюпнув в обличчя води і в результаті дозволив використовувати себе як жилетку. Коли Мелані, нарешті, прийшла до тями, то змогла розглянути свого рятівника, який не дозволив їй стати посміховиськом на очах у всього студентства.



Lina Alex

Відредаговано: 20.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись