Танок квантів

Розмір шрифту: - +

Глава 9. Хвиля

«…Ось прийшов Мішок[1] юрбою

з кровожерною сумою.

Там боргів великих жмуток

гостре Ікло[2] на наш смуток.

 

Іскри[3] гнилосний указ

закриває очі в раз.

Всім шіварі не зволяє

лікувати хсіі нас.

 

Горло в Прах[4] ліаной в'ємо

воду дорожнечі п'ємо!

Хто придумав оцю квоту

мов би ницу ту блювоту?

 

Знатний хто цей чародій

серед кланів всіх моцній.

Знай, кастагі, - це той князь

що життя ввігнав у грязь.

 

Довбешкою, зелений, не крути

До суду йти? Писать листи?

Поважай-но т'аперол

якщо кастой не зборов.

 

Вірші артистів-кастагі про князівську владу, виконувані у бідних кварталах. Додаток до П'ятої глави порушень Імперського кодексу про злочини. Розділ «Імперські злочини».

 

…тиша в коридорах житлової частини Імператорського палацу, порушувалася цього ранку лише тихими кроками рідкісних патрулів. Золоті Кігті несли звичне чергування в задній частині величезної будівлі, яка є символом імператорської влади. Звичайно, багато лємаргів, навіть з вищих кланів, помилково вважали, нібито центр імператорської влади розташований в новітній будівлі Імперської Канцелярії, яка була прибудована до старого палацу клану Сивої Тополі за часів першого імператора, але на таких Золоті дивилися з легким, ледве прихованим, презирством. Звідки необізнаним було знати, що більшості службовців Імперської Канцелярії відвідування старої, житлової частини палацу, було заборонено? Навіть серед самих Золотих, які несуть охорону в усьому Імператорському палаці, був внутрішній неофіційний поділ на «старих», як вони себе ще називали - «тополів», і «нових». Охорону житлової частини, де були помешкання імператорського роду, несли виключно «тополі», більшість яких складали нащадки перших Кігтів, прийнятих в клан ще самим Тороном. «Новим» залишалися Імперська Канцелярія, Князівський сад, Причал - внутрішня гавань району Сивого гаю, та Храмовая гора – місце розташування храму Серця Кланів та безлічі інших культів численного лємаргського пантеону. Розбіжностей між «новими» й «старими» не було, в усякому разі, явних, але обидві частини гвардії чітко розуміли свої відмінності, точнісінько як і розуміли, де знаходиться центр влади Імперії.

Час йшов до кінця другого уранішнього таса, палац прокидався: снували туди-сюди особисті слуги з тацями їжі, поширюючи за собою запах свіжого кафоля, лунало тихе рипіння відчинених дверей та віконниць, випускаючих у високі коридори пряно-ніжні запахи спалень. Двоє лємаргів-слуг з візком поспішали зібрати по коридорах розряджені після минулої ночі світляки, біля замкнутих грат, які ведуть з житлової на загальну частину палацу, скупчилося півдюжини лємаргів з оберемками свіжих запашних рослин в глибоких глеках, яким належало прикрасити й освіжити приміщення знаті в цей тче. І з прибиральниками світляків і з постачальниками ароматів патруль, проходячи повз, перекинувся декількома ледачими фразами - й ті й інші зустрічалися тут вже декілька лоз, деякі й декілька кілець. Це був свій особливий світ, закритий від низької метушні канцелярських клерків і стримано від цього радіючий. Шлях патруля лежав до внутрішнього поста - невеликого залу на перетині трьох широких коридорів другого поверху і сходів, які вели вгору та вниз, - тут вони вартуватимуть в караулі ще два таса, оберігаючи прохід до кімнат імператорської родини. З початком третього уранішнього таса грати відчинялися, й нічний режим мінявся на денні караули на перетинах основних коридорів та сходів. Трохи менше трьох дюжин найближчих родичів імператора були під надійною охороною. Сам імператор займав увесь третій поверх житлової частини палацу, хоча й на першому, й на другому мав окремі кабінети.

На подив караульних біля посту їх чекали дві тонкі дівочі фігурки. Лєміс з Тихонею, одягнені в легкі мисливські обладунки, немов для заміської прогулянки, стояли поряд невеликого кам'яного столу в кутку, де зазвичай сидів старший караулу. Троє воїнів, не доходячи пару кроків до княжни, припали на одне коліно й схилили голови в належному вітанні.

- Діти клану раді вітати княжну Лємістін Ок'хсіі і високу Гасієррі Плай'то! Велику щось стурбувало? - В голосі старшого звучали тривожні нотки.

- Рада бачити Дітей клану, які сумлінно виконують своє призначення! Ні, все добре, воїн. Ми вирішили спуститися на нижні яруси й лише хочемо про це попередити, аби вас не покарали за недбалість. По імперському протоколу хтось з вас повинен супроводжувати мене? Так ведеться? - Лєміс спокійно розглядала літнього воїна. Його обличчя вона пам'ятала з самого дитинства, хоча тоді воно було трохи молодше, й він не був ще старшим караулу.



КТГорошко

Відредаговано: 19.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись