Танок квантів

Розмір шрифту: - +

Глава 15. Хвиля

 «…Тому, згідно традицій т'аперол, будь хто з обдарованих несе відповідальність за збиток іншим підданим Імперії, заподіяний лоо’таргі, створеним або таким, що належить йому, незалежно від того, зроблено це зумисно чи лоо’таргі збунтувався, втік або був свідомо звільнений хазяїном. Маг звільняється від згаданої вище відповідальності за збиток, якщо до настання оного з власної волі оголосив про непокору чи втечу лоо’таргі та призначив нагороду за ловитву або знищення. Маг не може відмовитися від виплати призначеної ним нагороди за ловитву (знищення) лоо’таргі без вагомих підстав. У разі відмови обдарованого від сплати згаданої нагороди, вона виплачується із коштів міській Канцелярії, а шестикратна сума її утримується з клану обдарованого.

Маг має право на власний розсуд страчувати або милувати створені чи змінені ним істоти за умови виконання згаданих вище правил.

У разі сумнівів щодо відповідності події цьому розділу імперського укладення, остаточне рішення з належності істоти до лоо’таргі ухвалюється на раді магів - хсііпаргумі. Присутність власника лоо’таргі та представника Імперської Канцелярії обов'язкова.

У разі звинувачення в умисному використанні лоо’таргі для спричинення збитку, остаточне рішення щодо ступіню умислу власника лоо’таргі ухвалюється на раді магів - хсііпаргумі. Присутність власника лоо’таргі та представника Імперської Канцелярії обов'язкова.

Звинувачення обдарованого в зайвих змінах власної сутності, які спричиняють втрату права вважатися лємаргом, ухвалюється виключно на раді магів Імперії у присутності князя та ради клану обвинуваченого.

 

Зведення порушень Імперського кодексу про злочини. Розділ Лоо'таргі».

 

«…чим усе це закінчиться. І моє легке заїкання під час хвилювання, яке почалося після тієї нещасливої прогулянки, й інші... дива-чудасії?» - Похмурі думки, звичні останнім часом, не полишали княжну Лєміс, яка йшла пізнім ранком по району Торгових рядів у супроводі знаменитого у Ткеті поета Таватія. Невисокий чоловік з дивним незграбним обличчям був приставлений до княжни матір'ю зюф тому задля навчання риториці. Спочатку княжна опиралася, але коли декілька досвідчених магів Життя підтвердили, що заїкання краще вилікується простими вправами, ніж дією хсіі, то здалася й займалася з Таватієм не менше таса кожен тче. Відомий поет виявився на диво веселим співрозмовником, добре знав історію і безліч цікавих випадків з життя, тому поступово зайняття з ним перетворилося на деяку подібність дружніх наукових диспутів. Можна сказати, в цьому він замінив для Лєміс Тихоню, яка від повернення з сховища артефактів постійно пропадала в Імперській Канцелярії. На подругу Лєміс трохи ображалася. «Така завантажена, що не може заскочити до мене на дюжину ті? Педантична Тихоня, краща учениця нашої лози навчання, яка швидше за усіх поралася із завданнями? Чи вона навмисно мене уникає після минулих подій? Не дивно, я сама себе уникаю подумки… Цікаво, як би до мене поставився Таватій, якби знав справжню причину заїкання, а не розказану матір'ю казку про невдале закляття?» Княжна скоса поглянула на поета з-під низько насунутого на обличчя кастового шарфа - той йшов, посміхаючись, вертячи головою на всі боки й підморгуючи усім поспіль зустрічним красуням. «Отож, бачив би він все, що бачила Тихоня…» Княжна поринула у неприємні спогади…

* * *

Сутичку з с'сафою княжна пам'ятала непевно - кидок темного силуету, переляк, удар, струмінь хсіі і примарне падіння всередину сфери-артефакту. Спогади про невідомий ритуал були, навпаки, яскравими та барвистими, ніби все сталося учора, а не більше двох зюф тому. Дивні образи, які навіюють чужі неприємні відчуття з уривками думок, паніка, яка захлинула голову, й ритмічна пульсація сфери, переповненої енергією. Яскраві спалахи хсіі від другого артефакту – диска лічини, висячого на шиї, які збивають один образ, й негайний початок появи наступного. Молода лємаржка, яка сидить на ній згори, потім чоловічка, знову молода лємаржка, але вже інша, та... с'сафа, яка тягне руки до горла. Останній образ лякав найбільше. Було жахливо відчувати усередині себе невблаганний голод, бажання вчепитися в теплу плоть й пити, пити, захлинаючись, солодку кров, перемішану звабливою енергією! А за долю ті розуміти, що наразі так виглядає вона сама! Відчайдушні спроби розірвати цикл, інстинктивне використання стихій пари Хаос-Порядок та пекельний біль від розжареного диска лічини, який невагомою тінню занурюється в тіло крізь одяг й шкіряний нагрудник захисту. Відблиск срібного леза, мить - і все закінчилося. Але ні, це був лише початок... Збудження, радість від перемоги, фонтан енергії та наснаги, які миттєво змінилися страхом та відчаєм після розповіді Тихоні. На жаль, не здалося! На жаль, усе це відбувалося з нею насправді! Швидкий перехід таємними ходами, зростаюча хвиля злості на подругу, яка перелякано сопе за спиною, вмить згасла, коли Лєміс побачила зсохлу лапку с’сафи, замість своєї руки, що стискає сумку з невідомою сферою-артефактом. Зусилля волі - і лапка зникла… але переляк залишився. Чергова марна спроба заспокоїти схвильовану подругу, нерозуміючу сутності того, що відбувається, визнання у здатності управляти п'ятою парою стихій - Хаос-Порядок. Довгі спроби умовити Тихоню не віддавати нікому дивний артефакт, а сховати в одній із старих скринь в таємних ходах палацу. Неохоча згода подруги, рипіння воріт і клацання замку, який закривається за спиною. Нарешті свої кімнати, купальня й зручне ліжко під балдахіном на витих стовпах. Тривожний сон, який переривається гарячковою зміною образів, вимотуюче відчуття голоду, що повернулося, а уранці похмура подруга невблаганно тягне до храма Серця Кланів. Та, яка вночі наснилася з прокушеним горлом… яка викликала таким своїм виглядом потужне слиновиділення. Коли б не цей жахливий сон, то на похід до храму Серця Кланів княжна навряд чи наважилася. Але їй дуже кортіло підтвердження, що все залишилося по-старому, а невідомий ритуал в сховищі - усього лише прикра малозначуща випадковість. Саме це очікування повернення в стабільний знайомий світ, а не обіцянка, надана подрузі, унеможливило для Лєміс відмову від прогулянки. Проте, старий світ остаточно зруйнувався саме в тому місці, де княжна розраховувала його відновити: подія в храмі налякала Лєміс не на жарт – значно більше, ніж сон з прокушеним горлом Тихоні.



КТГорошко

Відредаговано: 19.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись