Танучий холод сталі

Розмір шрифту: - +

15

****

Перспектива святкування Дня народження і зустрічі Нового року на самоті, звичайно, не радувала. Проте я вирішила не розкисати і порадувати себе вечором біля телевізора з чимось смачненьким, келихом шампанського і улюбленим фільмом. З моїм темпом життя я вже й не пам'ятала, коли влаштовувала собі подібний відпочинок. Я відразу ж відправилася в супермаркет за продуктами, і коли, не поспішаючи, штовхала візок між рядами, на мене раптом налетів Роман Звонарьов власною персоною.

- Кого я бачу, - розплився він в усмішці. - Інгуля. Нас просто доля зіштовхує, не інакше. Я тільки недавно про тебе згадував.

- Добрий вечір, Романе. З наступаючим, - кинула я і хотіла пройти, але він утримав.

- Ти знайшла роботу? Бо у мене є дуже цікава пропозиція для тебе ...

- Вибачте, але Ви ж знаєте, що робота в «Шансі» мене не цікавить, - перервала я і знову спробувала продовжити свій шлях.

- Послухай, ти ж шукала роботу дизайнера, а мені зараз конче потрібен відмінний фахівець, що розбирається в рекламі і дизайні. Погоджуйся попрацювати у мене хоча б тиждень.

- Але у Вас цілий штат співробітників, - заперечила я. - Вже точно знайдете відмінного.

- Розумієш, я всіх своїх відпустив відпочивати до восьмого січня, ось такі невеличкі канікули, - почав він пояснювати. – Як ось підвернулося термінове замовлення. Мій добрий знайомий купив готель в Криму і на Різдво планує його урочисте відкриття, а до цього йому потрібні рекламний буклет і банери. Я розумію, що він запізно кинувся. Ось так стукнуло йому. У всіх свої примхи. Загалом, робота супер термінова і я пропоную її тобі. Грошима не ображу. Погоджуйся.

- Я не повірю, що у Вас в офісі не знайшлося жодної людини, хто погодився б попрацювати в свята.

- Я пропоную це замовлення тобі, щоб ти спробувала працювати на мене. А потім, може, тобі сподобається, і ти прийдеш в «Шанс» вже як постійний співробітник. Це лише на тиждень, навіть п`ять або шість днів.

Він все розписував і розписував перспективи роботи в його агентстві, і я зрозуміла, що так просто мені його не спекатися.

- Добре, - не витримала я такого натиску. - Я попрацюю цей святковий тиждень на Вас, а після цього Ви залишите мене в спокої і більше мені нічого не пропонуватимете.

- Гаразд, - сказав він, простягаючи мені руку. - Значить, завтра летимо разом.

Вдома я знову обдумала майбутню роботу у Звонарьова і постаралася знайти в ній свої плюси. По-перше, мені потрібно було поїхати, сховатися не тільки від переслідувачів, що могли у будь-який момент повторити замах на моє життя, а й від Еда з його з'ясовуваннями стосунків, від яких я страшенно втомилася. А по-друге, з'явилася можливість підзаробити, займаючись улюбленою справою, а не киснути всі святкові дні на самоті перед телевізором. І якщо чесно, то я не прогадала, погодившись на цю пропозицію. Клієнт виявився некапризним і ми швидко розробили макет його буклету, роботи було багато, але вона була мені цікава і приносила задоволення. Як не дивно, в більш тісному спілкуванні Роман виявився прекрасною людиною і розумним керівником, а його розв'язна поведінка і сальні жарти виявилися «родзинкою його іміджу», як він сам їх назвав. Загалом, ми швидко подружилися і навіть кілька разів гуляли набережною, невимушено розмовляючи про все відразу. А до кінця поїздки я погодилася працювати у нього в агентстві на посаді дизайнера.

Коли я у чудовому настрої повернулася додому, то першою з ким я зіткнулася, виходячи з ліфта, виявилася Міла, яка відразу ж на мене накинулася:

- Ти де пропадала? Я повернулася, до тебе не додзвонилася, поїхала на дачу, а там руїни. Я трохи не збожеволіла. Добре, що хоч охоронці запевнили, що з тобою все гаразд. Що сталося?

- Хтось підпалив будинок, але Сашко врятував мене...

- Сашко? - зраділа подруга. - Він знайшовся? Ну, Слава Богу!

- Так, і знову зник. Я взагалі сумніваюся, чи був він насправді або це був просто сон. Але лялька...

Я розповіла Мілі про все, що сталося. Вона погодилася з`їздити зі мною до Артура Громова, щоб розповісти про підозри стосовно Михайла. Вона була впевнена, що у поліцейському відділку мою заяву якщо і приймуть, то вона лежатиме у шухляді, а ніхто нічого не робитиме. Тому потрібно було діяти через знайомих. Також Міла схвалила моє рішення уникати зустрічей з Едом, зауваживши, що якщо він одружений, то мені ще тільки не вистачало проблем з його дружиною. Вона пораділа моїй новій роботі, і пославшись на зайнятість, помчала додому.

Замкнувши за нею двері, я почала розбирати валізу, але раптом пролунав дзвінок. Я вирішила, що це Міла щось забула, і навіть не глянувши у вічко, відразу відчинила. На порозі стояв Ед. Я хотіла зачинити двері, та він не дозволив, просунувши спочатку ногу між дверима і одвірком, а потім повністю увійшовши в квартиру.

- Що ти робиш? Що це за дитячі ігри в хованки?! - накинувся він на мене. - Що за постійне бажання втекти від мене, так і не поговоривши нормально?!

Він ступив до мене, схопив мене за плечі і подивився прямо в очі:

- Де ти була? Чому твій телефон поза зоною?

- Він згорів. Ти що забув? - пробурмотіла я, як завжди розчиняючись в глибині його очей.

Тільки побачивши його, я усвідомила, що скучила, дуже скучила за ним, навіть за його поглядом, що зараз був готовий мене спопелити, за його голосом, у якому лунали суворі нотки. Відчувши, що я знову втрачаю всю свою рішучість, я спробувала звільнитися від його рук, але він схопив мене ще міцніше і навіть струснув.

- А купити новий і відновити номер ти звичайно не здогадалася?! - продовжувати він наступати. - Я вже не знав, що думати! Добре хоч твоя сусідка погодилася повідомити, коли ти з'явишся, а то я продовжував би сюди приходити щодня.

- Що? Ти попросив Юльку шпигувати за мною? - почала я обурюватися. - Ну, це в твоєму стилі! Спочатку твій водій, тепер моя сусідка. Коли ти вже залишиш мене в спокої? Я не зобов'язана нічого тобі пояснювати і ні в чому перед тобою звітувати!



Надія Голубицька

Відредаговано: 17.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись