Теорія відплати

Розмір шрифту: - +

Теорія відплати

У цьому шаленому, дикому злитті не було нічого. Нічого, крім дивної ненависті, що душила обох. Руки перепліталися, погрожуючи залишитися в суцільних синцях. Ноги перепліталися, ризикуючи бути вивихненими. Криваві смужки на обох мокрих спинах, що сіпались, були лише слабким втіленням незрозуміло яких почуттів, без яких їхнє життя позбулося б сенсу.

У кутках сутінкової кімнати розташувалися кольорові ялинкові гірлянди і блимали у такт кожному конвульсивному рухові, заплутуючи свої відблиски між злитих тіл.

Цих двох, які судомно здригалися і стогнали, не поєднувало нічого, крім взаємної ненависті і спільної роботи, під час якої один постійно принижував іншого...

***

Антоніна Михайлівна з'явилася в їхньому відділі два місяці тому. До складу відділу продажів входили в основному чоловіки, і їх буквально прибило до місць, коли жінка з топ-модельною зовнішністю стерва увійшла в приміщення ковзною, але впевненою ходою. Розкривши роти, співробітники здивувалися тому, що такі особи можуть бути клієнтами їх непоказної фірми. Але здивування збільшилося в десятки разів, коли директор представив нового начальника відділу продажів. А точніше - начальницю. Антоніна Михайлівна оглянула своїм гострим зором підлеглих - і мурашки спиною пробігли в усіх. Велично пройшовши у свій кабінет, нова начальниця зі стуком зачинила за собою двері, і відділ зітхнув з полегшенням.

Рядовий співробітник Михайло Петрович працював на цій фірмі вже кілька років, але ніколи ніхто особливої уваги на нього не звертав. Маючи пересічну зовнішність, він досі був неодружений. Крім того, боязкість і сором'язливість постійно заважали йому завести хоч якесь знайомство. Одягався він непомітно, відповідно до власної скромності. Зарплату мав невелику, якої ледь вистачало на нормальне харчування і одну нову сорочку на місяць. Але життєлюбність і пасивний оптимізм були його звичайним настроєм. І, власне, нічим абсолютно він не вирізнявся серед загальної маси співробітників фірми.

Однак наступного ж дня після появи нової начальниці життя Михайла Петровича із невблаганною швидкістю почало перетворюватися на пекло.

Ранок звичайного робочого дня, нічим не примітний, став першим випробуванням для Михайла Петровича. Він струшував із пальта свіжі сніжинки і переступав через поріг офісу, коли на нього з розгону налетіла довга чорна норкова шуба. Остовпілий від несподіванки Михайло почув брудну лайку на свою адресу, що швидко злетіла крізь зціплені зуби. Антоніна Михайлівна блиснула зло очима на зіщуленого чоловіка і гордовито пройшла до свого кабінету. Через півгодини вона почала викликати по черзі всіх співробітників свого відділу з метою, відомою тільки їй. Нарешті, черга дійшла й до Михайла Петровича, який до цього часу вже ледь не посивів від страху. Чомусь він утовкмачив собі, що за сьогоднішнє зіткнення в коридорі вона його живцем з'їсть. Тремтячими руками він відкрив двері. Раптово йому здалося, що в погляді нової начальниці він прочитав собі вирок. Витерши спітнілі долоні об нещодавно куплені штани, Михайло Петрович загнав свій страх подалі і наблизився до начальницького столу.

- Сідайте! - пролунав сталевий голос Антоніни Михайлівни.

Поки проходила бесіда, яку скоріше можна було назвати допитом, начальниця пильно-оцінююче розглядала свого підлеглого, не надто звертаючи увагу на те, що він говорить. Зібгавшись, ніби зменшуючись в об’ємі, від такого безпардонного огляду, Михайло Петрович заїкався, червонів, бліднув, крутив свої пальці навиворіт і нарешті полегшено зітхнув, коли неочікувано опинився за дверима.

Незабаром Михайло почав клясти той нещасливий день. Шикарна жінка, яку він у душі називав чорним стервом, мабуть, вирішила просто-таки вижити його з колективу. Ні дня, ні години не обходилося без того, щоб Антоніна Михайлівна не тицьнула пальцем у недбалого працівника:

- Ви неповороткі...

- У вас найгірший звіт у всьому відділі...

- Чому ви вічно плутаєтеся у мене під ногами?

- Що це за зовнішній вигляд? Ви не на ринок прийшли! В офіс треба одягатися пристойно...

- Ця робота вам не під силу...

І тримається він не так, і одягається не по моді, і з обов'язками не може впоратися...

Скромний, рядовий, непримітний колись співробітник Михайло Петрович почав тихо ненавидіти свою ефектну начальницю, бажаючи їй зламати руку, ногу, голову нарешті й назавжди зникнути з його життя. Стикаючись з нею в коридорі, він опускав очі та мовчки посилав навздогін прокльони. Потім плентався за нею, втупившись у височенні підбори, до кабінету і вислуховував чергові закиди.

В один з таких огидних днів, мріючи про те, як буде душити її власними руками, Михайло Петрович раптом почув над головою такий ненависний голос:

- Переробити та о дев'ятій до мене додому!

Учорашній бездоганний звіт полетів на стіл перед ошелешеним обличчям Михайла. Але заперечити він нічого не зміг.

Увечері того ж дня, знемагаючи в душі від страху і бажання швидкої смерті Антоніни, Михайло Петрович топтався біля дверей чужого під'їзду, цокотів зубами від дикого холоду, проклинаючи власну нерішучість і свою ненормальну начальницю, яка так і не з'явилася. На електронному годиннику пропікало 23.00. Що він тут досі робить? Нарешті, о пів на дванадцяту чорний "Ауді" хвацько припаркувався біля під'їзду, обсипавши при цьому нещасного чоловіка брудним дорожнім снігом. Антоніна Михайлівна, вибравшись із машини, розгублено ковзнула поглядом по підлеглому. Очевидно, вона про нього просто забула. Нарешті, підозріло глянувши на тремтячого Михайла, крикнула, немов собаці: "Ходімо!" - і зникла в під'їзді. Плентаючись позаду, ніби побитий пес, Михайло твердо подумки вирішив, що вб'є її сьогодні, нехай навіть потім на все життя загримить за ґрати.

Жінка скинула шубу посеред передпокою, розпустила стягнуте до того темно-червоне волосся й у високих чоботях на шпильках продефілювала на кухню. Михайло Петрович на мить онімів: з-під короткого чорного плаття визирали мереживні чорні панчохи, незрівнянно контрастуючи з білосніжною спиною, що плавно переходила в більш інтимну частину тіла в глибині неосяжного вирізу.



Lina Alex

Відредаговано: 09.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись