Ти—одна на мініон!

Розмір шрифту: - +

Частина 10

Тепер все ясно...

Хоча на годиннику було лише 13:30,  я вирішила збирати речі. Але так як їх виявилося занадто багато, я гадаю, мені потрібна допомога... Тому потрібно привести себе до ладу та піти до сусідки, можливо у неї знайдеться декілька дорожніх сумок..

Вже зібрана, я пішла до сусідки. Слава Богу у неї було 3 великих дорожніх сумок. Вислухавши 15 хвилинну розмову, про те, ЯК потрібно за ними доглядати, я пішла збирати речі.Зібравши потрібні речі  тата, мами та Нінки, я пішла в свою кімнату.

Але як тільки я зайшла, я була трішки шокована—моя собачка гризла плюшевого мішку, якого подарувала мама, і смішно гарчала. Підійшовши я хотіла насварити собачку, але побачивши що з мішкою щось не так, я передумала. Коли я взяла мішку то зрозуміла, що всередині щось є.

Знайшовши коротку ниточку на задній стороні я смикнула її і відразу з'явилась дірка.

В ній я знайшла 10 000 доларів і лист від рідних та близьких мені людей.

"Донечка, ти головне не переживай за нас!

У нас все буде добре) А тобі потрібно поїхати в Вінницю та облаштуватись там! Ти тільки машину батькову не забудь. Я розумію, що це старий металобрухт, але ж хоч якесь пересуванню по місту буде. По поводу прав і документів не переживай —батько все владнав. Ти вибач, що ми не розповіли тобі, сонечко, ми не хотіли, щоб ти переживала... Ми лише хотіли, щоб у тебе було все гаразд... Я люблю тебе, Улічка, і що б не трапилось, я...ми завжди будем з тобою...

Уля, ти вже доросла дівчина! І я вірю, що ти з усім цим справишся! Я вірю в тебе, Ульяна! Ти світла, добра дівчинка, у тебе повинно бути все добре! Я обіцяю тобі, я якось справлюся з цією проблемою...

Улічка, я ніколи не говорила тобі, я люблю тебе! Ти вибач мене за все, що я тобі робила і говорила погане... Я не знаю, що зі мною буде, але я ніколи тебе не забуду, Уль, я люблю тебе, і завжди любила!!!)

P. S. Бережи себе!!!)

 

Поки я читала цей лист сльози не зупинялися ні на хвильку. А біль в душі взагалі словами не передати... Але я мусила мислити тверезо та розумно, хоча це і важко виходило... 

Я ледь зібралася з думками і почала збирати речі...

Зібравши речі я ще довго ходила по дому, стараючись запам'ятати кожну деталь, згадуючи кожну важливу подію в цьому домі...

Через 5 годин я вже їхала в Вінницю за вказаною адресою. Панель автомобіля показувала 05:30. Ще було темнувато, але незважаючи на це, я знала куди їхати...Раніше я багато подорожувала з батьком, і в Вінниці ми часто з ним були...

 

 

 

 



Валерія Ластівка

Відредаговано: 10.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись