Ти—одна на мініон!

Розмір шрифту: - +

Частина 15

***Ульяна***

Він поглянув мені в очі, і я побачила в його очах страх...страх неприйняття, ніжність...і ще щось, що я не змогла пояснити...

—Ульяна, мені 25 років... За цих 25 років я встиг завести не поганий бізнес... Та не зважаючи на це, я підпрацьовую в барі... Місяць тому...у мене померла мама... Я був одружений...3 роки сімейного життя...та моя дружина мене зрадила...разом...разом з моїм найліпшим другом...—коли він говорив, у голосі сквозила велика біль... Той сильний чоловік, який недавно мене обганяв—зник...переді мною сидів беззахисний маленький хлопчик, якого всі покинули, якого можна досить легко зламати...тепер я розуміла, чому він не бажає серйозних стосунків...він боїться обпектися знов...але в мене така ж сама ситуація, про що я йому і нагадала.

—Так так, ми одне-одному пара,—промовив він лагідно посміхаючись,—Ну гаразд, якщо ти готова почати прямо зараз життя з чистого аркуша, то я також готовий, тож скажи мені, ти готова?

—Ну, що стосується серйозних стосунків — я готова, але я хочу, щоб ти знав, я збираюся розшукувати рідних.

—Це навіть не обговорюється, звісно, я допоможу всім, чим зможу!

—Дякую, Роман...

—Рома, Ромка, Ромашка.

—Що?

—Не називай мене Романом, я тобі сказав, як ти можеш мене називати.

—О,ясно, добре...Ромашка)—і ми разом засміялись...

—Отже, Уль, начинаєм?

—Начинаєм що?

—Життя з чистого аркуша, Улька)

—Ну, гадаю, можна спробувати!)

 

 

 

 



Валерія Ластівка

Відредаговано: 10.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись