Тінь. Блакитні вогні

Розмір шрифту: - +

Ліс

Сонячні промені пробивалися через густу крону дерев, запах хвої наповнив собою весь простір, десь в далечі було чути шум води. Спів птахів і тріск гілочок під ногами. Стежка швидко закінчилася, далі були непроглядні кущі. Кропива жалила, гілля дерев боляче царапало шкіру.

-Ада, а нам справді треба іти в ці зарослі .- Джейн стомилася, її мучила спрага, вона не могла точно сказати ні скільки вони вже ходять лісом, ні де вони взагалі .- Що ми шукаємо?

-Тихо. Зараз ми вийдемо на невелику полянку .- Ада пливла в повітрі невагомою димкою. І справді яскраве світло осліпило Джейн, шкіра свербіла, дівчина сіла під молодим деревом. Звідкись почувся крик сови. На протилежному боці поляни з’явилася чиясь тінь, це відбулося миттєво , Джейн не звернула на це увагу, за спиною почувся шелест. Сон оповив її , накрив важкою пилиною .

Серед кам’яних стін просторого залу, лунали голоси і чудова музика, пари в красивому старинному одязі танцювали. Що то за танець ? Напевно вальс. До мене підійшов високий чоловік в красивому чорному фракі і чорній масці,на фоні якої його бліда шкіра ніби переливалася срібним блиском, він подав мені руку в білій перчаткі. Ми вийшли з ним на цетр залу, всі ввічливо пропускали нас. Я бачила сотні очей, що тайком і не зовсім роздивлялися нас і наш танець, мені було байдуже, чорний поділ мого плаття красиво розвивався. Музика стихла. Мій партнер відпустив мене з легким поклоном пішов геть. Всі розійшлися по різним бокам звільнивши широкий прохід, лиш я так і залишилася стояти прямо в центрі.

Великі , дубові двері відкрилися, всі схилили голови, до зайшла велика , чорна пантера, за нею в розкішній червоній сукні зайшла Ада. Комок підступив мені до горла. Ада ішла повільно, поруч з пантерою, в неї в руках виблискувало лезо чорного кинджалу, чоловік котрий танцював зі мною, підійшов до неї і став їй по праву руку. Велика кішка підійшла до мене і сіла в моїх ногах, але коли підійшла Ада, вона встала і пішла далі. Ада простягнула мені ліву руку і мимоволі я пішла за нею. В кінці залу де панувала темрява стояв трон, на ньому хтось сидів, але за густою темрявою не було видно нічого. Чоловік встав на коліно перед троном. Я не знала, що мені робити. Я поглянула в очі Аді, вона навіть не поворушилася, стояла з гордо піднятою головою.

-Джейн?- Почувся чийсь глибокий голос, я зрозуміла, що то володар трону говорить до мене. – Рада тебе бачити в світі тіней. Ада, ти назавжди до нас? Ти займеш своє місце на троні?

-Ні. ..Я ще поживу…- Голос Ади прозвучав, як вихор холодного повітря.

-Джейн . Джейн ! Прокидайся, Джейн…



Аніта Кай

Відредаговано: 13.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись