Тінь. Блакитні вогні

Розмір шрифту: - +

Останній спостерігач

Десь далеко в найтемніших  нетрях українських земель, там де не ступала давно нога людини , принаймні нормальної людини, там серед темряви і холоду несе варту темний рицарь, він оберігає дорогу для себе людину, ні не принцесу і не царівну.Він охороняв ту від чийого життя залежало його існування.  Вона остання в своєму роду, про це світчать дані зібрані ну майже з усіх куточків всесвіту, ну взагаліто всі, що вдалося знайти. Він оберігав її як зіницю ока, ніколи не покидаючи свого посту.

Темний впевнено пробирався через похмурий коридор, світла в ньому вже не було давно. " Треба буде поміняти лампочки. Хоча мені і без них добре. Хай міняють ті хто в темряві не бачить. Ще припишуть до добрих."

- Сили небесні давно пропонували перенесте те безглузде тіло до лобараторії на зберігання, або на ісперементи. Професор зрадів би такому мутанту. - Темний відкрив двері до просторого приміщення. Рішуче переступив поріг і пішов туди де в центрі було єдине джерело світла.- Ось і ти. Давно не бачилися люба. Скільки днів, місяців, років ти тут? Була би моя воля то ти б уже була б на тому світі з своїми. Але не заздрю твоїй долі, як бачиш я ще живий, а ти як вічна троянда під ковпаком. Чи може допомогти твоїм стражданням, один невпевнений рух і ось ций кабель политить до бісу, а разом з ним і ти. Закінчимо еру Спостерігачів.

До щоки темного дотронулося холодне чорне лезо.

- О знайомне відчуття. Тіньовик , вітаю...

- Руки забери від капсули і іди поки є чим...

- Це ти тут свої руки- леза порозпускав, а я лиш глянути прийшов чи все добре...

- Глянув?- Чорне лезо, що зявилося замість руки Тіньовика, сильніше вдавилося в щоку Темного.- То іди, тут тобі не театр.

- Твоє лезо затупилося, аби я хотів то давно відключив би це й інкубатор.- Темний відвів лезо від свого обличчя, відчув легке пощіпування на щокі, але не подав вигляду. - Мене прислав професор дізнатися про те, як іде обєднання душі з тілом.

- Обєднається як треба буде. Все проходить нормально.

Темний кинув останій погляд на капсулу де в рідині і в дивному блакитнуватному сяйві, одягнута в білий одяг, що злегка колихався під рухами рідини, спала вона. Він знав її справжнє імя , імя що мало нести благо. Але через неї він втратив свою кохану, іноді він відчував свою вину, але час ріка. Вже все пройшло. Коли  за його спиною закрилися двері, він доторкнувся до щоки, навіть в цій темряві побачив краплину темної крові.

- Значить оживає...Останній Спостерігач чи Тінь?Хто ти?



Аніта Кай

Відредаговано: 13.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись