Тінь. Блакитні вогні

Розмір шрифту: - +

Книга

 Зелена, мяка трава, тепле сонячне проміння, запахи квітів, бджоли, які літають, нічого не давало їй розслабиться, все бісило. Джейн зхопила яблуко, що лежало перед нею і зашвирнула його далеко в кущі.

- Цікава митодика.- Стрілок присів біля неї.- Тобі потрібно заспокоїтися. Хоча я сам знаю, мої слова тебе тільки злять. 

-Злять...

-Я знаю , але скажи чим ми можемо тобі допомогти?

-Нічим.Це моя сила і мої проблеми.

- Ти впевнена в цьому? Ми повернули тіло Алісі, ми вже на крок попереду ворогів, але ми обоє знаємо, що ми на десять тисяч кроків позаду, ми не знаємо ні хто вони, ні чого вони хотять. Нас зібрали і навіть не кажуть навіщо. В світі є сотні реальних загроз, а ми тут штани протираємо.

- Твоя промова не допомагає, це точно, але в дечому ти правий. Я не розумію навіщо це все.

- Напевно аби вижити. О там Аліса йде.- Дан встав і помахав рукою Алісі.- Ти знайшла?

- Так!

 

 

Старі могили, повалені хрести, трава в людський ріст, кущі з великими колючками і статуї янголів. 

- Не краще місце для прогулянок.- Джейн зацепилася за щось.- Мені тількищо здалося, що статуя цапнула мене.

- Тобі здалося. Ти просто зацепилася за неї. Зараз відцеплю.

Аліса підійшла до Джейн, щось не помітно наклеїла на статую маленького янгола і одцепила край чорної футболки ,що зацепилася за маленьку ручку статуї. Дан догнав компанію, він бачив все і тільки з коса глянув на Алісу, в руках він тримав великий букет червоних гвоздик.

Джейн прижалася до спини Аліси, коли вони пішли далі і прошепотіла їй на вухо.

- Мені тут страшно. Ти впевнена, що те місце?

- Впевнена.

Пройшовши все кладбище вони зупинилися біля старого дуба. 

- Це тут.

Дан почав ходити кругами пригинаючи ногами зелену, густу траву.

- Аліса, ти впевнена?

- Так, Дан. Тільки вона не в траві. А під деревом.

Аліса розгорнула кущі, під стовбуром дерева. Там стояв старий хрест, який майже повністю вріс в дерево. Хрест був ржавим настільки, що було дивно, як він ще не розсипався. Дан вирвав пару гілок, що росли поруч з хрестом і поклав квіти, потім встав і відійшов, дав дівчатам побути в двох, все таки це не його справа, роздивившись все навколо і не побачивши нічого цікавого крім статуї маленького янгола, яку він раніше не бачив, це його здивувало, по спині пробігл холод, йому захотілось піти геть з відси і більше не  вертатися. Дан розвернувся і став розглядати гілки старого дуба.

Джейн стояла біля Аліси, що присіла біля букета гвоздик. 

- Чия це могила?

- Джейн, це моя могила.- Різко Аліса подивилася в сторону Дана і викрикнула.- Дан, стріляй в голову Джейн.

Дан не запитав навіщо, він вихватив свій пістолет і вистрілив, потім він бачив, як в зповільненій зйомкі політ кулі, розгублений погляд Джейн, впевнений погляд Аліси. Куля завмерла не долетівчи пів метра до цілі, розвернулася і полетіла назад. Стрілок завмер, він бачив кулю, але зробити нічого не міг, щось смикнуло його за ноги і він впав на землю, почувся дивний звук ніби хтось вистрілив по порожній вазі.

- Що то було!- Джейн кричала на Алісу.- Він ледь не вбив мене і що то за...

- Ти первий раз використала свою силу, повернула силу  ворога  проти нього. Але зараз не час. Ми тут не одні. Стрілок ти як? Вставай. Мій час показувати силу.

Аліса завмерла, її ноги почала оповивати густа, чорна маса. За якусь долю секунди замість старих джинс і білої футболки на ній був чорний костюм в обтяжку. Джейн доторкнулося до його рукава і відчула дивні коливоння.

- Що це? Ти що маєш костюм як в супер героя?

- Він зроблений з тіней. Тіней мого минулого...

- Ага плаща не вистачає?

- Та я в ньому заплутаюся.

Дан встав і повільно підійшов до дівчат.

- Що то було? Він був в шокі.

Джейн стукнула його в плече.

- Навіщо стріляти в людей?

- Люди я розумію, що зараз має бути цікава дискусія між вами на тему хто правий.- Аліса відійшла вперед до того місця де лежав Стрілок.- Ми тут не одні.

- Бачу. Статуї рухаються? Я думав це глюки.

За спиною Аліси зявився меч, вона повільно його взяла в руки, щось прошептала, поруч знею зявилася постать в чорному, довгому плащі, на голові в нього був капішон, що ховав усе обличчя, він розвернувся і підійшов до Джейн з Даном.

- Будьте тут.- Аліса пішла вперед, на хвилину зупинилася - Я скоро повернуся.

Вона пішла, але Дан вловив, що після сказаного її губи ще рухалися, він почув в своїй голові ясну фразу " Як я зайду за первий хрест, Джейн має перенести звідси вас і Тіньовика. Вони полюють за ним і за книгою." Стрілок, прошепотів Джейн на вухо те що почув, вона хотіла заперечити, але не стала, лиш взяла його за руку, Дан положив руку вільну руку на плече Тіньовика і тільки Аліса- Тінь  зайшла за перший хрест, повітря навколо них змигнуло, під старим дубом залишилася лиш зімята трава.

Статуї з могилніби ожили і окружили Тінь, та важко зітхнула і впевнено глянула вперед.

- Я навіть не думала, що сама Анімейтінг знезійде до такої особи як я.

- Тобі почастило.- Почувся голос з однієї з статуй.

-Але ти говориш через своїх маріонеток, а сама показатися не хочеш?

Статуя красивого білого янгола підійшла в плотну до Тіні, вона була більша за інші статуї і десь на голову вища від Аліси, вона не була покрита мохом і тріщинами, як всі інші, за її спиною були два великі крила, які собою закрили чималий шматок неба.

- Ні ще не час, але твій час настав.Я бачу ти відправила свою зброю куди подалі. Він прийняв людську форму і це значить тільки одне, ти настільки слабка, що я можу роздавити тебе одним пальцем.

- Звістно можеш, але я хотіла б поговорити як в старі часи...



Аніта Кай

Відредаговано: 13.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись