Тіні нашого життя

Розмір шрифту: - +

Розділ 22

Перший урок у нас знову спільний. Олівія розповіла, що перший тиждень для новачків, типу, адаптаційний. Мені просто потрібно адаптуватися тут. А навантажувати мене навчанням і тестами поки не будуть. Зараз це мені дуже "на руку", адже я дуже хочу спати.

-Ти чому така пом'ята?- Тихо запитала русявка.

-Що ?- Я піднялася.- Ти мене трохи розбудила, але нічого. Що ти хотіла?

-Питаю, ти спала сьогодні?- Вона оцінююче обдивилася мене, і я занепокоїлась, чи не помітила вона великого синця, якого я так старанно замальовувала.

-Я? Ні. На добраніч. - Я знову схилилася на руку і відправилась в царство Морфея.

Тоді ми досиділися майже до світанку. Ми розмовляли про школу і все на світі. Я запам'ятала дорогу додому. Пам'ятаю, як хотіла прийняти холодний душ, але увімкнула теплу воду. Я простояла там години пів, думаю, я могла заснути. Тоді так вжахнулася, побачивши своє відображення. Заварила міцної кави. Пам'ятаю, як витерла тією ж кофтиною свою кров з підлоги, потім викинула її. Як намагалася замаскувати всі погрішності на обличчі. І як довго шукала телефон, коли роздався звук будильника. Як одягнула форму і геть не мала сил на зачіску. Як виходила з кімнати, щоб ніхто не помітив і не завів розмову за вчорашнє. Я не знаю, як вони оправдовувалися, і знати не хочу.

На перерві я розглядала себе в дзеркалі, намагаючись зрозуміти, чи надто видає моє обличчя події вчорашнього дня. Не дуже.

Коли зайшла в клас, переді мною різко встала Ільса. Але розмовляти з нею я не мала ні сил, ні бажання.

-Дай вгадаю, ти не знайшла іншого місця в класі, щоб стояти? - Монотонно мовила я.

-Інтуїція в тебе геть шкутильгає.- Її група підтримки посміялася. - Чому ти прийшла саме в цю школу? А не, скажімо, для вихідців з інших країн? Ти ж з Німеччини, якщо я не помиляюся, так?

-Це загальнодоступна інформація. - як же я хочу десь поспати.

-Ну , пупсику, ти ж розумієш, що ти тут "не така". Чужа. - Вона натягнуто посміхнулася.

-Ти пропонуєш винести мою парту в коридор? Здається, часи нацизму вже пройшли. - Я пішла до свого місця через інший ряд.

-Знаєш, а ідея з коридором досить непогана! Тоді ти не будеш псувати загальну картину нашого класу.- Слова виливалися з її яскраво нафарбованих губ.

Я не встигла щось сказати, як роздався голос поряд:

-Моя мама француженка. То мені як: винести півпарти, чи стояти в дверях? - Сем схилилася на спинку стільця. Я сіла за свою парту і дістала зошит.

-Яке тобі діло до неї, Сем? - Ільсу зачепило, що хтось у цьому класі може перечити їй.

-Ну, Хедлі, це навіть не нацизм. Це-е... Ільсизм. - Вона видала смішок. - Нова політична течія - Ільсизм. Тобі ще треба якийсь логотип придумать. - З задоволенням говорила Сем.

-Ох-ох. А в тебе по тілу логотипів вистачає, так?

-Можливо, ти не знала, але називається "татуювання".

-Це чорні мітки. - Раптово до Ільси підійшла Боніта, сказала щось лише для неї, це приголомшило чорнявку, і та покинула клас.

-Та ну, так не цікаво. - Зітхнула Сем.

-Козир у рукаві - На те він і козир, що в рукаві. - Сказавши цю фразу, Боні сіла за свою парту.

Я не думала спати на цьому уроці, але сон підкорив мене. Прокинувшись від дзвінка, я побачила клаптик паперу зі словами: " Зустрінемося тет-а-тет за спортзалом". Але в класі її вже не було. І я знайшла лавку за спортивним залом і сиділа там, чекаючи пані Хоуст. Побачивши її в компанії Люсі, я заховала телефон і встала.

-Ти навіть не злякалася? Похвально. - Вона посміхнулася, склавши руки на грудях.

-Тобі що?

-Давай закопаємо сокиру війни між нами? Здається, це не в твоїх інтересах.

-Давай свої інтереси я вирішуватиму сама? - Я зустріла її погляд. І в ньому не було добра.

-Тобі краще дружити зі мною. Але ти можеш не показувати це в класі. Навпаки. Ми можемо якось сваритися, як сьогодні, це ж цікаво, так? Ти можеш показувати всім, що сильна. Але тоді ти повинна зблизитися з Бонітою Нейман. А якщо ти зможеш увійти в її близький круг і дізнатися щось цікавеньке, ціни тобі не буде в моєму оточенні! Їй подобаються такі, як ти. Типу-у маленькі беззахисні дівчатка. Чим швидше ти це зробиш, тим краще.

-Ти забула додати: "я така дурна, що надіюсь на твій страх".- Награно сказала я.

-Значить " ні"? Тоді не заздрю тобі, крихітко, ти не виживеш у нас, це я тобі гарантую. Ну, все, тепер можеш іти ревіти в туалет.

-Ти підеш туди раніше мене.- Я невинно посміхнулася.

-Замовкни вже, а?- Втрутилася Люсі.

-Ти розмовляти вмієш?!- Я театрально здивувалась, - думала, ти їй для того, щоб в туалет разом ходити...

-Ні, ти дотявкалася!- Викрикнула Ільса та хотіла йти до мене, але голос позаду зупинив її.



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись