Тіні нашого життя

Розмір шрифту: - +

Розділ 6

 І він також обійняв мене.

-Не кричи, будь ласка.- Пошепки мовив хлопець.

-Твою матір, Алекс! - Я швидко відсторонилася від нього.

-Залиш ти в спокої мою матір. Вона знову десь шляється... - Він розвів руками і натягнув куточки губ.

-Ти п'яний? - Я зрозуміла що з ним.

-А ти? Я взагалі-то впав і... І мені боляче... - Він глянув на мене так, наче саме я в цьому винна.

-Треба було не пити і не лізти на балкон.

-Але це спрацювало. - Наші очі зустрілися.

Я хотіла запитати: "Що саме?", але раптово мені дійшло.

-Фу , Алекс! Merde! - Посміхаючись, він піднявся. Відразу подав мені руку, але я встала сама.

-Ну-у, ти живий, так? - Колись я хотіла вбитися з того балкону. Я була надто дурною.

Не дочекавшись відповіді, я хотіла пройти повз нього, але раптово відчула невагомість. Він закинув мене на плече і поніс у невідомому напрямку.

-Відпусти мене! Постав на місце!- Я б'ю його по спині.

-Оу, масажик...

-Алексе, постав мене на місце! Це викрадення!

-Тобі не звикати!- Він видав смішок.

-Hündin!

-Англійською це буде "bitch". Ну, так. Для подальшого спілкування. Бо ніхто не зрозуміє, що ти назвала їх сукою.

Тепер я зрозуміла, що він заніс мене на свій задній дворик. І наступною миттю ми опинилися в басейні. Я ледь не потонула, бо захлинулася водою.

-Заспокоїлася?- Він притиснув мене до себе, поки я відкашлювалася

-Ні, ти - дебіл!- Я ніяк не могла відновити дихання.

Попри те, що нічна весна не така тепла, вода в басейні була зовсім нехолодна. Але все ж мені було холодно.

-Та що ти вже хочеш від мене?!

-Я хочу, щоб ти мене вислухала. - Він ловив мій погляд, але я не хотіла дивитися на нього. Зараз я надто зла для розмов.

-А я тебе й бачити не хочу!

-А я хочу. Мені навіть подобаються твої психи.- Він мило посміхнувся.

-Може досить думати лише за себе?- Клятий егоїст.

-На моїх руках була твоя кров.- Тепер він уже серйозно налаштований на розмову.

-Та годі, серйозно?! - Мене вже дістала ця ситуація.

- Ти зробила це через мене?- Я поглянула йому і вічі й побачила там тривогу.

-Звісно, Алекс, все, що відбувається в цьому йобаному світі через тебе!- Я відчепилася від нього і пливла до драбинки. Гнів кипів у мені, а вена під оком нервово пульсувала.

Але він схопив мене за руку та різко закатав рукав на лівій руці. Мабуть, від води порізи почали кровоточити і щеміти. Я смикнулася, мені, правда, стало боляче. І тепер точно через нього.

-Боляче ?- Турботливо запитав він.

-Ні , лоскотно!- Вільною рукою я вдарила його по обличчю.
Алекс не розгубився, як того очікувала я, він поклав долоні на моє обличчя і пристально дивився на мої губи. Я вклала в це всі сили, що залишилися, і відіпхнула його.

-Алексе! - Я не знаю, моє лице мокре від води чи - сліз. - Досить! - Викрикнула я і ступила на драбинку.

Щойно моє тіло покинуло басейн, відразу холод взяв його у свої руки. Мене почало сильно колотити.

-Хелен, стій!- Викрикнув він позаду. На секунду я зупинилася,- будь ласка, зупинися. Давай поговоримо.

-Нам немає про що розмовляти.- Не обертаючись, я покинула його двір.

Вдома музика вже стихла. Напевне, всі розійшлися. Я завалилася в свою кімнату і впала на ліжко. І не знаю від чого почала ревіти. Мій одяг був мокрий, але я натягнула на себе ковдру. Стало тепло.

Коли я прокинулася наступного ранку, було відчуття, наче я помираю. Моє тіло горіло, а очі, здавалося, зараз випадуть.

-Ма!!! Мамо!!!- Гукала я,- Бетсі! Джей! Та хтось є в цьому будинку?!!!- Відповіді знову не було.

Одяг ще був вологий і важкий. Я змогла піднятися, але не надовго. Паморочилася голова. Я практично не пам'ятаю, як стягнула з себе прилипшу кофту і жахливо тягучі шорти. Періодами пам'ятаю, як зайшла в гардеробну і доповзла до футболок. А тоді я вийшла на коридор і сіла під стіною. Здається, я зараз втрачу свідомість.

-Мам! Оллі!!!

Я дотягнула свою тушу до сходів. Далі не піде. Я притулилася до холодної підлоги.

-Оллі!!- Я лежала на підлозі. Тут було водночас гаряче і холодно.

-Що? Хто це?- Відізвалася жінка.

-Оллі, врятуйте мене! Я зараз помру.

-Що ти таке говориш?- Вона спокійно підіймалася по сходах, поки не побачила моє гаряче тіло в довгій футболці, яке в неприродній позі лежало на холодній підлозі.- Господи, дитино! Що з тобою?!



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись