Три хвилини

Розмір шрифту: - +

Частина 1

НАТ. ВУЛИЦІ МАЛЕНЬКОГО МІСТА - РАНОК

До автобусної зупинки підходить ЛИСИЙ (30), тримаючи в руці дорожню сумку невеликого розміру. Лисий ставить сумку на лавку зупинки, відходить від неї та дивиться на годинник, сякається на асфальт. На зупинку сходиться шість ПАСАЖИРІВ. Серед них ХЛОПЧИНА (20) в дешевому спортивному одязі.

Хлопчина зиркає на сумку Лисого, що самотньо стоїть на лавці, оглядає Пасажирів та Лисого, які не звертають на нього жодної уваги.

До зупинки підбігає АНДРІЙ (35). Він типовий чоловік, який займається ранковою пробіжкою. Одягнений в якісний спортивний одяг для бігу, дорогі кросівки. В навушниках грає енергійна рок-композиція, що стимулює Андрія до нових марафонських рекордів.

Саме зараз Андрій звертає увагу на Лисого та Пасажирів, що вимушено стоять на зупинці. Лисий нервово дивиться на свій годинник. Цієї ж миті Андрій бачить, що Хлопчина хватає сумку Лисого та біжить звідти геть. Лисий спантеличено дивиться вслід Хлопчині.

ПАСАЖИР 1: Підгріб чужий чемодан, сволота.

ПАСАЖИР 2: Це ж лоботряс з нашого двору.

Андрій, не гаючи часу, біжить слідом за Хлопчиною, переходячи з марафонського стилю на спринтерський. Андрій наздоганяє його метрів за тридцять від зупинки, звалює того з ніг та забирає сумку. Андрій обертається в сторону зупинки і бачить, що Лисий досі стоїть та зацікавлено спостерігає за дійством разом з Пасажирами.

Хлопчина, користуючись паузою, підіймається з асфальту та біжить геть без своєї здобичі. Андрій же біжить у зворотному напрямку — до власника сумки, який стоїть на зупинці. Відстань між Андрієм та Лисим стрімко зменшується. Андрію лишається до нього з десяток метрів та ж раптом Лисий тікає від нього.

На відміну від Хлопчини, Лисий біжить достатньо вправно, як для свого віку та класичного одягу та взуття. Андрій зупиняється, не розуміючи що відбувається, відновлює дихання від шаленого бігу та дивиться на Пасажирів, ніби ті можуть йому чимось допомогти. Натомість Пасажири сміються гуртом з цієї безглуздої ситуації.

Андрій дивиться на сумку, що в його руках, та відкриває її. Зверху в середині сумки агітаційні листівки з прапором терористичної організації ДНР. На листівці написано: «Украины больше нет».

Під листівками Андрій знаходить вибухівку з годинниковим механізмом. Годинник вибухівки відраховує час до моменту вибуху. Зараз 3:10, 3:09, 3:08. Андрій стоїть спиною до Пасажирів і ті не бачать вмісту сумки, тому й продовжують веселитися.

Андрій дивиться на свій спортивний годинник, що на руці, переводить погляд у провулок, що поряд, зупиняє погляд на годинниковому механізмі. На ньому: 3:04, 3:03. Андрій готується запустити секундомір на своєму годиннику. Коли вибухівка показує 3:00, Андрій запускає свій секундомір та щосили біжить у провулок, кладучи вибухівку назад в сумку.

Зараз Андрій нагадує спринтера на Олімпійських іграх, але лише сумка в його руці спотворює цей величний спортивний акт. В кінці провулку, де біжить Андрій, глядач бачить занедбаний та напіврозвалений дерев’яний будиночок. Андрій стрімко біжить до нього, дивиться на годинник, що на руці. На ньому вже 2:45.

Андрій забігає у двір того занедбаного та нежилого будинку, кидає сумку в розбите вікно та одразу ж вибігає з подвір'я. Пробігає по дорозі, падає від безсилля на асфальт. Цієї миті лунає вибух, який розвалює дерев’яний будиночок.



oil

Відредаговано: 04.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись