Трохи ближче

Розмір шрифту: - +

Глава 15

  Мій робочий день не виявися продуктивним, мої думки, блукаючи лабіринтами пам’яті, раз на раз поверталися до Рената. І мені знову доводилося відмежовуватися від Рената і повертатися до роботи.  Я не слідкувала щогодини за новинами, але звичайно була в курсі головних новин країни. Я щосили намагалася не підпускати до серця  новини про загиблих, поранених, про зламані життя, про безглузду жорстокість, про випадкову загибель мирних жителів, про смерть дітей. Намагалася не думати про життя людей, які знаходяться у зоні бойових дій, на чиїх очах руйнувалося їхнє  побудоване, можливо, за все життя житло. Гинули діти, брати, сестри, чоловіки, жінки, батьки, матері. Після одного випуску новин, як в дім пенсіонерів попали градом, де жінка померла на місці, а дідусь стояв з таким приреченим поглядом вщент наповненим чорним горем….я здригнулася від спогадів. Розворочене воронками подвір’я і той дідусь ще довго стояли у мене перед очима. Вимушена жорстокість, жорстока бездіяльність, і всі виявилися заручниками обставин.  Я підійшла до вікна, за ним дорогою шниряли машини, бігли пішоходи і таке звичне життя і зовсім не віриться, що десь може бути по-іншому, що десь гинуть люди, ламаються долі, нищиться все живе, а земля ще довго  залишиться в язвах від снарядів, щедра полита кров’ю, пустирем. І ще має пройти час, щоб усе забулося, люди знову почали довіряти один одному, а поля заколосилися. І нам доведеться ідентифікувати себе з цією землею, змиритися з своїм уділом, зрозуміти себе і жити далі. І є запитання, чи готова я прийнята таким як це є? І що робити далі?  Згадати, як там говориться для того, щоб почути себе потрібні дні сповнені мовчанням. Тому дорогу подолає той, хто йде, а їсти кавун ми будемо шматочками. То ж, як зазвичай, все по порядку, а порядок, як відомо це не там, де його наводять, це там, де його підтримують, це коли в кожної речі є своє місце. То ж потрібно просто зібрати інформацію, і скласти план життя і систематично його виконувати. А це завжди спрацьовувало.  Як же я чіпляюсь за свої плани.  І всього на всього доведеться пристосуватися до умов, що виникли.  Замість простого наркомана…Так, щодо  наркомана, здається, я побачила ціль на найближчий час. Я потягнулася за телефоном і набрала номер. Колись прочитала, що серед друзів потрібно мати лікаря, поліцейського, юриста й кілера. У моєму випадку круг друзів був ще ширшим.  Певно, коли довго живеш на світі, то круг спілкування стає все більшим. Неясна ідея, що замайоріла десь на закутках розуму, змогла сформуватися у досить пристойну думку. Проблему я чітко окреслила, відповіли по темі, коротко і зрозуміло. І все, що мене на разі цікавило, я дізналася. І я злорадно скрипнула зубами і пішла до Рената.  Він сидів за столом і читав видно договір.

- Привіт! Як справи? – привіталася я.

- Нормально – Ренат відклав папери і пильно подивився на мене.

- Я хотіла поговорити.

- Про що? – насторожився він

- Пам’ятаєш ту статтю в журналі?

- Так – весь підібрався він.

- Пам’ятаєш я говорила, що для мене важлива репутація. Вона дійсно важлива, я її роками заробляла. Тому хочу тебе попросити дати інтерв’ю.

- Ні, – квапливо заперечливо мотнув він головою.

- Ренате, послухай мене, участь у бойових діях з обстрілами й чисельними жертвами не можуть не змінити. І це нормально – людина уже точно не та, що була до поїздки. А ще ситуації надзвичайної самовіддачі, долання втоми і тривоги неминуче позначається на психіці людини. Психіка змушена перелаштовуватись зі звичного режиму на те, щоб вижити у нових, військових умовах. А потім, повертаючись до мирного життя, вона ще якийсь час "живе" за правилами війни.  Розумієш, ти не один. Таких як ти - багато. І всі ці люди, можуть побачити іншу історію людини, яка була на краю, але змогла піднятися. – голосом депутата, перед виборами говорила я.

- Я нічого не зробив для цієї посади – апатично відповів він.

- Але зараз ти директор. І у тебе є обов’язки, які ти маєш виконувати. Один з яких забезпечувати прибуток компанії та її розвиток. А поширення в ЗМІ негативної інформації, зазвичай, тягне за собою зниження об’єму продажів. Будь-якій негативній інформації люди вірять відразу, а от правдива, ще піддається сумнівам. Негативне ставлення до компанії, її послуг і продукції зі сторони кінцевих споживачів призводить до необґрунтовано великої кількості рекламацій і загальному негативному інформаційному фону підприємству, і як наслідок - зниження конкурентоздатності.  І я  тобі більше скажу репутація – це прогноз цільової аудиторі поведінки компанії на основі тієї інформації, що є: досвіду, вражень і уявлень цільової аудиторії.  Іншими словами - це оцінка  майбутнього «здоров’я» і поведінки на основі інформації про минуле, тобто прогноз можливої поведінки компанії в позитивному, або негативному значенні, а чи варто з ними мати справу в майбутньому. А в час нестабільного бізнес і політичного середовища, що і так ускладнює довготермінове планування і високий рівень корупції, навряд чи можна недооцінити уміння знизити затрати на вище вказані проблеми. Тому що навіть в умовах нашої нестабільної реальності той, хто знижує затрати, отримує перевагу в конкурентній боротьбі і відповідно його бізнес буде стабільніше і рентабельніше. - розпиналася я.  З видом приреченого на ешафот він дивився на мене.

-  Я зроблю все, що потрібно – видавив він з себе.

- Не хвилюйся, я буду поряд. – запевнила я його.

Його губи смикнулися в нервовій посмішці

-  Тоді до вечора. – кивнула йому.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 28.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись