Туди, де життя починається знов

Розмір шрифту: - +

Глава 7

Глава 7

Група наших героїв, які цього разу були одягнені в ділові костюми, йшла дорогою і обережно оглядала цей новий світ.

Усі жителі навкруги були теж у ділових костюмах і постійно бігали по крамницям, які щось продавали. Крамниці розміщувались повсюди, здавалося, що кожна будівля була якоюсь крамницею. Діти, які працювали там, теж мали костюми і постійно заманювали нових покупців до себе закликами про знижки, що були тільки сьогодні і зараз. Взагалі жителі майже не відрізнялися один від одного, всі були в однакових темних костюмах, в однакових черевиках, мали навіть однакові зачіски.

Біля кожної крамниці майоріли різні рекламні банери, які теж підтверджували наявність знижок. Доходило навіть до того, що в крамницях були знижки аж до 90 відсотків.

У самих крамницях продавалося все: їжа, одяг, меблі, посуд, прикраси. Прямо все, все, все… і був страшенний галас. Діти бігали по крамницях у пошуках чого завгодно, хтось торгувався з продавцем, а хтось скуповував все підряд.

Вдалині виднівся завод, який працював на повну потужність, що можна було зрозуміти по різнокольоровому диму, який валив з його труб.

Раптом з гучномовців, які стояли біля кожної крамниці, пролунав дзвін, і весь галас припинився. Настала неймовірна тиша. Пролунав ще один дзвін, і діти, які щойно купували товари, помінялися місцями з продавцями, а ті вийшли зі своїх магазинів і побігли всі разом у бік заводу.  А звідти, в свою чергу, було видно, як бігли інші жителі. Вони одразу забігали до крамниць, скупляючи все підряд. Як і їхні попередники, діти навіть не дивилися, що купують. Здавалось, що діти купували абищо: шарф, кільце, помаду, іграшку, ананас… До речі, їжу, яку купували діти, одразу їли на місці, навіть не пережовуючи, і одразу починали купувати щось далі. Тому по всій вулиці, де знаходилося безліч крамниць, відбувався справжній хаос.

Наші герої хотіли теж підійти до крамниць і роздивитись, що там продають. Можливо, там був якийсь особливий товар, про якості якого діти ще не знали. Але не встигли…

Новенька мовчки вказала пальцем уперед, і всі побачили, що до них поспішав дорослий. Він був дуже товстий, у діловому костюмі, як і решта жителів, та ще й у капелюсі циліндричної форми. В руках він тримав тростину, проте дорослий не шкутильгав, а навіть навпаки – весело підстрибував, немов побачив давніх друзів. А саму тростину дорослий легко вертів на пальці.

- Вітаємо у нашому місті, – радісно заявив дорослий, але йому ніхто з дітей не відповів. Він не звернув увагу на таку «нечемність» і спокійно почав дивитися на хаос, який відбувався у крамницях, – чудовий вид, правда?

- Що ж тут чудового? – не зрозумів захоплення дорослого Вартовий.

- Чудово те, що життя йде своїм циклом. О, пані мер! – дорослий підняв капелюха і вклонився Головній. – Пробачте, не впізнав вас одразу без окулярів.

Усі діти здивовано озирнулися на Головну.

- Ти його знаєш? – запитала Груба.

- Так, знайомі, – підтвердила Головна, – коли дорослі з’явилися в місті, він був їхнім представником.

- А що то за фабрика? – запитав Розумник.

- Ооооо… Це моя гордість, – задоволено заявив дорослий, – це завод з виробництва щастя.

- Що, пробачте? – перепитав Спокійний.

- Завод з виробництва щастя, – повторив дорослий.

Але все одно ніхто не міг повірити в почуте.

- Еееее… пробачте, може, я щось не розумію, але невже щастя можна виробляти, продавати і купувати? – Розумник, як і решта, сумнівався в словах дорослого.

- Авжеж, можна, – продовжував запевняти дорослий.

- І як же саме? – вступив у діалог Пустун. – Щастя – це тобі не якась річ, яку можна виготовити.

- Тоді вельми прошу на нашу фабрику з виробництва щастя, де ви можете побачити, як його виготовляють.

З цими словами дорослий повернувся спиною до дітей і пішов у бік фабрики. Діти, не довго думаючи, все ж пішли за ним, адже їм все-таки було цікаво, чи справді можна виготовити щастя. І якщо так, то в чому його секрет.

***

- Вітаємо на нашому заводі! – радісно мовив дорослий, відчиняючи ворота на фабрику.

Перше, що побачили діти, – як сотні жителів у ділових костюмах щось виготовляють на верстатах. Перше, що вони почули, – неймовірно гучний скрегіт тих самих верстатів, які працювали на повну потужність.

- Це перший павільйон! – голосно прокричав дорослий. Через постійний шум верстатів було дуже важко щось розчути. – Тут виготовляють різну продукцію, яка потім направляється у наступний павільйон!

Дорослий повів дітей далі. Крокуючи по першому павільйоні, діти помітили, що завод був достатньо чистим. Безліч дітей захоплено працювали за верстатами, не звертаючи увагу ні на дорослого, ні на нових жителів, яким він проводив екскурсію. Спершу здавалося, що працівникам просто нецікаво це, але, придивившись до них краще, можна було зрозуміти, що це не так. Діти насправді були страшенно втомлені, що можна було зрозуміти по величезним синцям під очима, немов діти не спали вже давно.



Heorhii Kostienkov

Відредаговано: 13.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись