Учениця мага

Розмір шрифту: - +

1

Емері стояла навпроти батька, у кожного був у руці меч, витесаний із дерева.

 - Ех, дочко, і чого ти не народилася хлопцем, - зітхнув барон Гентер та зробив швидкий випад, який дівчина легко відбила. - Такий би вправний вояк з тебе вийшов!

- Не відволікайтесь, тату, - мовила дівчина, сама проводячи серію ударів, від якої барон мусив відступити під прикриття старого курника. Дерев'яна зброя лунко вдарилася об стіну, кури всередині перелякано закудкудакали. Ще один хитрий маневр - і Емері вибила меча з батькової руки, і той покотився в зарості кропиви.

Барон Гентер знічено провів його поглядом.

 - Не той вже я, - закректав він, потираючи поясницю. - Старість не радість, от уже рідна донька в бою перемагає...

 - Ну що, тепер я можу висловити своє бажання? - спитала Емері,  узявшися руками в боки.

 - Як домовились, то так тому і бути. Що ти хочеш - може, сукню нову, чи там, сережки?

 - Я хочу... Вірніше, не так! Я не бажаю виходити заміж за того рудого Ярема!

 - Доню, чим він тебе не влаштовує? Ти знаєш, які в нього статки? Та він найбагатший землевласник у цілісінькій нашій окрузі!  А карета яка в нього, бачила? Будеш їздити. як королева!

 - Карета нічогенька, але сам він товстий і  зизоокий.

- Емері, люба, з лиця воду не пити, - промовив барон, нахиляючись та піднімаючи свою дерев'яну зброю.  - Ти ж у мене далеко не дурна,  на відміну від твоїх сестер.

 - От хай вони і виходять за нього заміж та їздять у кареті з гербом! А я не хочу!

- Тоді є ще один жених - син старости. Теж  хлопець нівроку, з достатком. Але він не має дворянського титулу...

 - І розумом теж його Бог обділив, - додала Емері, з силою втикаючи свій меч у землю.  - Навіть читати й писати не навчився.

 - Ну то це не біда, будеш сама всі справи вести, грошима чоловіка розпоряджатися. Інша б зраділа, якби їй попався такий багатий дурень...

 - А мені він, наче п'яте колесо до воза!

 - То, може, тобі взагалі якогось принца знайти? Королевича заморського? - розсердився батько. - Вибирай з тих, що є, бо скоро ніяких не зостанеться. Ця столітня війна вже половину чоловіків викосила, а дівчат у  містечку хоч греблю гати, і всі одна другої кращі. Ти ж, не в образу тобі сказано,  далеко не найперша за вродою. Розумна - ніде правди діти, але зараз чоловіки мудрих жінок побоюються. А ще ж вдача у тебе... вся в мене - полум'я, а не дівчина! Почнеш перебирати - то скоро жоден наречений на тебе не поласиться.  Будеш старою дівкою вікувати...

 - То вже краще так, - сказала Емері, насупившись. - І ви обіцяли, що як я вас  на мечах здолаю - то будь-яке моє бажання виконаєте. Що ж це за лицарське слово у вас, татку?

 - Дивись, яка красномовна! - зовсім розгнівився барон. - Не хочеш заміж - забирайся в монастир! Мені ще твоїх сестер прилаштувати треба, а поки ти будеш перебирати - то й вони старими дівками залишаться! Завтра ж скажу Ярему, хай приходить домовлятися про весілля!

Він плюнув собі під ноги, махнув рукою і подався до будинку - великого, колись розкішного, а тепер добряче занепалого. Зі стін обсипався тиньк, давно нефарбовані вікна покосилися, двері розсохлися і скрипіли. Гентер увійшов до свого родового гнізда, сердито грюкнувши дверима, з-під ганку вискочив переляканий пес та дременув у кущі.  Знову запанувала тиша.

 - Ну раз ви так, тату, то тоді й я  за свої слова не відповідатиму, - пробурмотіла Емері.



Мар'яна Доля

Відредаговано: 22.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись