Учительські байки

Розмір шрифту: - +

НА РУЧКИ

І став біля мене Мій Бог. І став біля мене Мій Янгол. І спитали вони:

- Чого ти хочеш?

- До вас на ручки, - відповіла я.

І взяв мене Янгол на ручки, і схилив наді мною свій світлий лик.

І став цей лик мінятися. Спочатку наді мною, маленькою і невагомою, схилилось обличчя моєї молодої мами – ніжної, турботливої, ласкавої, щасливої… А потім обличчя замиготіли, як у хороводі – і це були різні жінки. Але всі вони були схожі: у їхніх поглядах, усмішках, доторках відчувалася невимірна щира любов.

І я зрозуміла: це всі мої мами, які були в мене тут, на Землі. І всі вони прийшли для того, щоб дати мені те, чого так не вистачало.

І минула ціла вічність, а можливо, лише мить. Хоровод зупинив кружіння, і я знову побачила лик Янгола.

- Наповнилася? – він тепло всміхнувся.

- Ущерть, - кивнула я.

Янгол бережно опустив мене на землю.

- Тоді йди і ділись! – сказав Бог. Він притиснув мене до грудей, а потім відсторонив і поцілував у лоб: - Благословляю тебе на служіння!

- Дякую… - прошепотіла я.

Цієї миті пролунав дзвоник, і видіння зникло.

Я стояла в коридорі перед високими білими дверима. Не зволікаючи, прочинила їх і з легким серцем увійшла до класу. Починався новий день і новий урок.



Марина Саклакова

Відредаговано: 30.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись