Венеціанський гамбіт

Розмір шрифту: - +

Глава VI

У темному приміщенні підвалу довго стояла тиша. На підлозі в куту лежало без руху тіло жінки. Це була Ганна Виговська. Несподівано її рука ворухнулася, здригнулися повіки очей, слідом пролунав протяжний стогін. Ганна почала приходити до тями. Вона спробувала підвестися, але різкий біль у потилиці змусив її цього не робити. Скільки часу пролежала Ганна на холодній мокрій підлозі вона не знала. Занімівше тіло відмовлялося їй підкорятися. Ганна ще раз спробувала підвестися. З великими труднощами їй нарешті це вдалося. Вона піднесла руку до голови і злегка доторкнулася до кричущого від болю місця. Рукою вона відчула, що вся потилиця залита загуслою кров'ю. У приміщенні було темно, сиро і тхнуло цвіллю. Ганна вирішила оглянути кімнату в якій вона перебувала. Згадала, в телефоні у неї є ліхтарик, яким вона зрідка користувалася. Він завжди був у неї в її сумці. Ганна почала обмацувати підлогу в надії знайти її. Під руку попався якийсь невеликий предмет. Ганна зрозуміла, це був брелок для ключів, який вона купила Олександру на мосту «Ріальто». Це був той самий гондольєр. «Значить Виговський був тут і він це влаштував. Інсценував своє викрадення, заманив мене в цей підвал і кинув тут вмирати. На що він сподівається? Адже я звідси вийду і подам заяву в поліцію про спробу вбивства, його тут же заарештують. Швидше за все, він упевнений, я тут залишуся назавжди. Але навіщо йому це потрібно? Ми ж любили один одного, прекрасно жили, тільки дітей у нас не було. Бажали трохи пожити для себе, думали дітей завести завжди встигнемо. А може у нього з'явилася інша?».

Ганна тут же згадала, як чоловік дивився на свою секретарку, двадцятирічну гарненьку Ларису. Він зиркав на неї очима, а вона крутила навколо нього хвостом. Це вона його штовхнула на такий злочин, їй потрібні були його гроші. І тут Ганні відкрилися очі. Звичайно гроші були всьому причиною, адже у Виговського їх не було, всі гроші були її. Олександра завжди дратувало, коли вона на це натякала. І він зважився піти на злочин, щоб таким чином заволодіти її статком.

Рука Ганни натрапила на щось м'яке ‒ це була сумка. Вона відкрила на ній замок і почала шукати телефон, але його в сумці не виявилося. Ганна прекрасно пам'ятала, коли вона пішла з ресторану то поклала його в сумку. Значить Виговський його забрав. Ганна знову почала нишпорити в сумці, вона шукала свій паспорт, але ні його, ні кредиток там не було. Тепер вона ніяк не зможе довести, що вона ‒ Ганна Виговська. Ні, вона Миловидова, звичайно Миловидова і своє дівоче прізвище не змінить ні за що. Але спочатку треба звідси вибратися. Ганна підповзла до стіни і почала її обмацувати, просуваючись по периметру кімнати. Посередині наступної стіни намацала залізні двері, але вони виявилася зачиненими на замок. Ганна почала стукати в двері ногою і кликати на допомогу. Через годину вона повністю вибилася з сил і зрозуміла всю марність своїх дій.

Стіни в кімнаті були складені з цегли і це наштовхнуло Ганну на думку розчистити гострим предметом стики між цеглинами і виймати їх по черзі. Таким чином можна зробити отвір в стіні і вийти назовні. Ця ідея їй сподобалася, порившись в сумці, Ганна дістала пилку для нігтів і відразу ж взялася до роботи. Все виявилося набагато складніше ніж вона думала, цементна речовина була досить твердою і її важко було видаляти з щілин. Через дві години руки Ганни були сильно обдерті й стали кровоточити, але цеглини як і раніше міцно стояли на місці. Роботу вона чергувала з відпочинком. З кожною годиною час витрачений на виїмку цегли скорочувалася, а втома приходила все швидше і швидше. Сил залишалося зовсім мало, нарешті одна з цеглин піддалася і була витягнута. Це підбадьорило Ганну і робота закипіла ще з більшим ентузіазмом. Скільки часу пройшло з моменту початку роботи Ганна не знала. Витрачені були всі сили, а зі стіни вона витягла всього три цеглини. Треба було відпочити, набратися сил і продовжити розбирати стіну далі. Ганна присіла на сумку, сперлася на стіну і її тут же поглинув сон.

«Пролунав дзвінок телефону, Ганна зняла трубку і промовила:

‒ Слухаю.

‒ Ваш чоловік зараз знаходиться на дачі разом з молодою жінкою, ‒ проскрипів в трубці явно змінений чоловічий голос, ‒ якщо не вірите перевірте самі, ‒ після цих слів в трубці почулися короткі гудки. Що робити? Невже це правда? Ганна швидко збирається та їде на дачу. Біля будинку стоїть машина Олександра. Ганна відкриває ключем вхідні двері в будинок, входить у хол і бачить за столом сидять Олександр і його секретарка. На ній був одягнений її шовковий халат. Ганна щось кричить чоловіку й намагається зняти з коханки свій халат. Олександр відштовхує дружину і Ганна падає на підлогу, вдаряючись головою об кут стіни. Її тіло пронизує гострий біль». Від цього болю Ганна скрикує і відкриває очі. «Як він міг!» ‒ промайнуло у неї в голові, але відразу розуміє ‒ що це був сон.

Знову сильно захворіла розбита голова, вона мабуть, зачепила рану під час сну. «Ну і сон, яка гидота мені наснилася. Чому гидота? А хіба так не могло бути? Просто мені ніхто про це не повідомляв. Не знайшлося доброзичливця. А Виговський цілком міг бути замість роботи на нашій дачі з секретаркою. Тепер ні в чому не можна бути впевненою», ‒ Ганна відігнала непотрібні зараз думки і почала з жорстокістю пилкою шкребти між цеглинами. І все повторювалося вкотре: робота, відпочинок, роздуми. Одне і теж без кінця. Ганна думала збожеволіє від цього, але іншого виходу не було. Нарешті була витягнута дев'ята цеглина. І утворився прохід на волю, через який полонянка вже могла пролізти. Забравши з собою сумку, Ганна вилізла в інше приміщення. З нього шлях на свободу був відкритий.

Чим ближче Ганна підходила до виходу тим світліше ставало. Яскраве світло почало різати їй очі, які звикли до темряви. Біля виходу з підвалу вона зупинилася, дістала з сумки невелику пудреницю і подивилася на себе в дзеркальце. Раптом жах нахлинув на Ганну. На неї дивилося змарніле незнайоме обличчя перемазане брудом і побурілої кров'ю. Ганна не витримала такого видовища, вона голосно скрикнула і розридалася. Все пережите за останній час вирвалося назовні й Ганна дала волю сльозам.



Руденко

Відредаговано: 10.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись