Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 24. "Я на тебе розраховую"

 

Деякі пісні, щоб не читати цей розділ у тиші:

​​​​​​Generdyn & Fjora - "Bridges".
Lewis Capaldi - "Someone You Loved".
NF & Britt Nicole - "Can you hold me?".
XXXTentacion - "The remedy for a broken heart (why am I so in love?)".
Wiz Khalifa ft. Charlie Puth - "When I See You Again".
Frances - "Don't Worry About Me".
Jorja Smith - "Don't Watch Me Cry".

 

Провівши ніч в одному з зовсім недорогих готелів міста, так як в домі Еллі всі не помістилися б точно, наші герої зустрілися біля тої ж дошки оголошень, що й вчора.
Еллі знову залишила доньку з бабусею, але на цей раз попросила стареньку, щоб вони відправилися в інше місто, а то хтозна, можливо, Адель захоче щось заподіяти малечі. Треба бути впевненими, що Бі буде в безпеці.

Година була ранньою. Дівчата витягнули з свого гардеробу невеличкі пальта, щоб зігрітися від ранкового холоду.
Поротягом розмови про подальший план дій Елеазар розповів Еллі, Нефу і Селейні про те, що шістка "диких" героїв насправді не з цього світу.
Тріо було дуже шокованим такою раптовою інформацією, а потім стало цікаво випитуватися в них всяке про так званий людський світ, що ті аж знітилися й розгубилися від такої цікавості нових друзів. Все ж, їхню(того тріа) реакцію можна було передбачити.
 

— А Адель хіба не живе в замку? Вона ж принцеса, як-не-як. — припустив Айнер, крокуючи з місця на місце, поки інші або сиділи, або стояли.

— Ні. Вона живе десь поблизу, тому що може приходити до мене кожен день. Це означає, що вона себе, напевно, змушує жити недалеко. Адже, якби жила справді в королівському замку, то не змогла б так за мною стежити. Для неї це було б великою морокою. Але… Де саме вона живе на даний момент, я не знаю... Це десь на території Мареóнесу, можливо. Інакше бути не може. — мовила Еллі, а Неф задумався.

— Тоді, де нам її шукати? — відчайдушно запитала Ріна.

— А може, зачекати, доки вона сама не прийде сюди? Тобто до Еллі. — припустив Елеазар, звернувши їхню увагу на себе. Товариші стривожено замислилися.

— Ви впевнені, що це не вийде на гірше?? — занепокоїлась Селейна, звернувшись відразу до всіх.

— Це вже побачимо. Все ж, спробувати варто. — запевнила її молодша Гіфгорн.

— Цього я й чекала. — несподівано прозвучав незнайомий "диким"(і не лише) героям голос десь неподалік. Всі швидко обернулися на його джерело і побачили високу русалку з чорним(в червоно-рожеву смужку) хвостом, який нагадував радше не той, що у риб, а той, що у вугрів. Шкіра незнайомки була темно-сірою(але не чорною), волосся довгим, прямим і того ж кольору, що й смуги на хвості. Дівчина мала досить довгі ельфійські вуха, які майже всі були зі срібними кульчиками, і великі чорні роги, які росли з голови майже вертикально, а потім утворювали такий собі трикутник, у вершині якого був червоно-рожевий ромбоподібний кристалик. Зачіска у неї на голові була якоюсь незрозумілою(хоч була ще й розпущена частина волосся), а в руках з довгими чорними нігтями вона тримала посох, який був якоїсь такої півмісяцеподібної форми, схожої на той, що у Мері, хіба що він не мав ніякого кристалу і виглядав кволим з тоненькими мотузочками. Дуже дивним було те, що симпатична й трохи моторошна русалка, крім двох червоних очей, мала третє, яке було в неї на чолі. Також кілька таких ж очей були в неї на хвості, саме в тому місці, де бедра. Риси обличчя були дрібними: куці, доволі грубі чорні брови і багряні губи, які були зібраними, наче в бантик. Нормального вбрання вона не мала(все ж, у неї є хвіст), хіба що на непоганих грудях розмістилися чорні круги, від яких по тілу розповсюджувалися якісь шнурочки.
Хижа посмішка відвідала лице дівчини, поки вона тримала руку на роті Еллі, яка була наляканою і не знала що робити, перестрашено дивлячись на товаришів.

— Не підходьте, а то я відірву їй язик. — відразу зупинила вона Нефову спробу кинутися до них. Останній злісно зашипів і тихо вилаявся, але таки зупинився, хоч і дуже нехотя, побачивши вже заплакані очі коханої, які й так не могли його нормально бачити.

— Що ти, в біса, хочеш?! Відпусти її!! — крикнув він, стиснувши кулаки. У рубінових очах відображалася невимовна лють, а русалка знову хижо посміхнулася, показавши невеличкі ікла.

— Ну, я думаю, ви вже зрозуміли, хто я. Тому представлятися немає сенсу. — її посох розчинився у повітрі й уже вільною рукою вона почала грайливо крутити світло-синє волосся Еллі на пальці, в той час як та злякано дивилася на неї і намагалася не рухатися, щоб не заподіяти собі самій більшої шкоди. — Все просто: я хочу, щоб ти страждав, спадкоємцю Акваріонесу. Чуєш? Мені навіть ім'я твоє вимовляти гидко. — ледь надавивши, вона провела гострим нігтем по ніжній, рожевій дівочій щоці, після чого з того місця повільно потекла червона рідина. Еллі дуже тихо пискнула, а Неф смикнувся, бажаючи кинутися до них. — І, повір мені, ти будеш страждати. Я тобі обіцяю. — це було останнє, що мовила темна русалка, перед тим як її тіло й тіло Еллі засвітилося багряним кльором і вони дві зникли.
 

— Чорт!! — Нефові коліна різко приземлилися на ту ж трикутну бруківку, коли він дістався того місця, де секунду тому стояла Адель з Еллі. — Чорт! Чорт! Чорт! — міцно стиснені кулаки нещадно лупцювали бруківку, не шкодуючи ні сил, ні тих ж рук. Згодом на кісточках виступила кров, змусивши принца трохи послабити силу ударів. — Чорт!… — кулак в який раз, але вже повільніше торкнувся бруківки. — Я не зміг її захистити!… Слабак!… А ще смію називати себе принцом!… Аха-хах… Дурень!… Не зміг її вберегти!… Нічого не вартий непотріб!… Чорт! Та що я мо… — чийсь кулак, раптово зустрівшись з лицем юнака, змусив його несподівано замовчати.
Неф повалився на землю, не витримавши сили удару. Елеазар присів над ним і схопив його за комір обома руками.

— Візьми себе в руки, чорт забирай! Ти хто такий, взагалі?! Принц чи якась там шмата, яка дозволить об себе витирати ноги першій зустрічній людині?! Нефе, невже ти так просто дасиш себе зламати?! Хочеш, щоб її смерть справді стала правдою?! Я в це не повірю! Для чого ж ми тоді всі сюди прийшли?! Скажи мені на милість! — принц розгублено і вже заплакано вдивлявся у серйозні очі Ела, в той час як той йому це все кричав, смикаючи комір сорочки. — Припини побиватися і шкодувати! Почни діяти, врешті решт! Ти повинен показати цій стерві, чого ти вартий! Поняв мене?! Мовиш хоч ще одне жалісливе слово, і я тобі так само дам в щелепу, як нещодавно! — Елеазар секунду змовчав, питально дивлячись на друга, а потім видихнув: — …Давай, підіймайся. Ми повинні йти рятувати її, а не сидіти склавши руки. — Борндгóльм повільно піднявся, попередньо відпустивши Нефа, після чого подав йому руку. Той задумано й несміливо прийняв допомогу.
 



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись