Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 27. Вранішня "перепалка". Екскурсія Столицею і "Що з цією парочкою?"

 

Деякі пісні, щоб не читати цей розділ у тиші:

Doni feat. Джоззи - "Люби меня, люби".
G-Eazy & Halsey - "Him & I".
Костя Flash - "Мой Диагноз".
Shaun feat. Conor Maynard - "Way Back Home".
Jack & Jack - "Stay With Me".
Мари Краймбрери - "Нравлюсь ли я ему?".
The Chainsmokers - "Paris".
Тимур СПБ & Elvin Grey - "Избалованная".
Кира Стертман - "Не в твоих силах".


— Незенько, сонце, прокидайся. — почула крізь сон чийсь лагідний і доволі низький голос Неза. "Що відбувається?…" - сплячо подумала дівчина, намагаючись розплющити очі. Як тільки потрібна дія була виконана, вона натрапила на усміхнене обличчя доброго, але наглого блондина, який спокійно сидів біля її ліжка навпочіпки і акуратно гладив її по голові. Помітивши, що малиноока прокинулася, юнак забрав свою долоню і заусміхався ще ширше. — О, ти вже прокинулася, а то так міцно спала, капець. Я тебе тут вже досить довго буджу. — повідомив він, а малинові очі іншої стали ще більшими, ніж до того. "Вже довго???".

— Забирайся... — неголосно гаркнула старша Фрінке, трохи почервонівши і по голову вкрившись ковдрою.

— Люба, що сталося? Я ж нічого такого не зробив… — засмутився кароокий, а потім почав по-дитячому стягувати з неї її "щит", усміхаючись.

— Нічого не сталося. Просто йди геть. — Неза з усієї сили пробувала супротивлятися, але сонне тіло ще не могло так міцно вхопити ковдру, а до того ж ще й втримати її.

— Тобі наснився поганий сон? — він трохи зупинився, спитавши, а потім знову продовжив.
 

 

— Ага, ти мені наснився. — коли хлопець таки здер з Нези ковдру, то зміг побачити її рожеві щоки, що неслабо здивувало його. Можливо, тої ночі не лише Ліля щось для себе усвідомила… Але хтозна, хтозна…
 

— І чому ж ти кажеш, що це був поганий сон? — Евол нерозуміюче підняв брову, не відпускаючи ковдру з рук.

— Невже незрозуміло? — роздратувалася малиноока, крадькома глянувши на нього.

— Незрозуміло. — чесно відповів.

— Бо тому, що сон був про тебе. — дівчина повільно піднялася і, обернувшись спиною до молодика, потягнулася.

— У тому сні я щось не те тобі зробив? — спокійно, але з дуже непомітною тривогою спитав Евол.

— Я повинна говорити тобі, про що був мій сон? — вдавано здивувалася старша Фрінке, навіть не дивлячись.

— Звичайно. Він ж був про мене. — брат Даніка в мить посерйознішав і насупився, відпустивши ковдру.

— Ха. — Неза насмішиливо махнула рукою, мовляв їй все одно, і почала байдужо розсчісувати своє хвилясте волосся.
 

— І скільки ще часу ти будеш мені супротивлятися? А радше, моїм почуттям до тебе?  — питання було поставлене з певним смутком і роздратованістю. Почувши його, дівчина завмерла і нервово закусила нижню губу.

 

— Я не… — хотіла говорити вона, та парубок одразу ж перебив її:

— Знаєш, а це боляче. Дуже боляче. Я ж ніколи не знаю, серйозно ти відштовхуєш мене чи ні... Я не іграшка, щоб ти могла гратися з моїми почуттями, то підпускаючи до себе, то відпихаючи далі!… Зрозумій, я ж і гадки не маю, що ще ти можеш придумати, щоб не приймати мої почуття. — Неза різко розвернулася й зустрілася з його ображено-злим обличчям. — Ти ж почервоніла. Ти недавно почервоніла, хіба ні? То що… Я тобі справді настільки ненависний?? — в карих очах промайнув колючий біль, що змусило серце синьоволосої несподівано стиснутися, а вона сама лише розгублено вдивлялася в його очікуючі вічі, а потім в безвиході опустила голову, так нічого й не сказавши. — Я не знаю, чи варто мені далі це продовжувати, адже моє серце теж живе, і воно не зможе таке терпіти вічно… — тихо мовив юнак, після чого його висока постать швидко залишила їхню кімнату.


 

— Нез, що тут сталося? —  Ліля, увійшовши до приміщення, схвильовано глянула на сестру.

— Нічого... — сухо відповіла та.

— Тоді чому Евол вийшов звідси таким… Засмученим? Чи навіть… Розлюченим? — сіроока сіла на своє ліжко й відклала предмети особистої гігієни на тумбочку, зібравшись слухати.

— Не знаю, що це з ним… — неохоче сказала Неза, почавши перевдягатися.

— Ти знову зачепила його почуття? — запитання прозвучало, як постріл, змусивши старшу сестру ледь помітно здригнутися.

— Навіть не знаю, що й сказати... — видихнула Неза, взявши з собою зубну щітку, пасту і рушничок, після чого повільно попрямувала до виходу. Та не встигла вона дійти, як через кілька секунд коричневі двері відчинилися і поріг переступив той самий високий ельф, який минулої ночі зіпсував їм всім відпочинок. Сестри прикували свою увагу до нього(Ріни там не було).
Парубок був одягнений у цікавий чорний піджак, який мав лише один застебнутий ґудзик, і такого ж кольору досить обтягуючі штани. Нічого під піджаком у нього не було, тому дівчата могли помітити добре виступаючі м'язи його торсу і грудей. Темно-фіолетова чуприна була кострубатою і крутилася сама по собі, не зважаючи на дії власника. Сонячно-жовті очі швидко оглянули дівочі покої і миттєво звузилися. До підборіддя, яке було в нього поголонем(радше, борода просто не росла), він приклав долоню й довгими пальцями легенько постукував по своїх тонких губах, наче обдумував щось. Через певний час його доволі густі, але нетовсті брови повільно підскочили догори. Воїн підійшов до трохи зляканої Лілі, оминувши здивовану Незу, і почав її цікаво оглядати.

— Ей, вона тобі не експонат в музеї, щоб на неї витріщатися. — досить нервово зауважила малиноока, розвернувшись до них, а незваний гість, почувши її слова, лише краєм ока дивно глянув на неї.

— Що в-ви хотіли? — видавши хвилювання через запинання, мовила Ліля, відійшовши на кілька кроків від ельфа, так як їй здавалося, що відстань між ними була надто малою. Жовтоокий несподівано підійшов ще ближче, через що величезна різниця в їхньому зрості стала ще більш відчутною, поклав свої широкі долоні на її тендітні плечі й сказав:



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись