Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 32. Неприємна зустріч. Погіршення чиїхось стосунків і Початок чогось складного

 

Деякі пісні, щоб не читати цей розділ у тиші:

James Smith - "Hollow".
Jake Miller - "I Wish You Didn't Love Me".
Alan Walker feat. Sabrina Carpenter & Farruko - "On My Way".
Jacob Lee - "With You".
Imagine Dragons feat. Elisa - "Birds".
 

ЛІЛЯ.

Чиїсь теплі руки мене несподівано обійняли зі спини, через що тілом пробіглися дрібні мурашки, змушуючи здригнутися. Я повільно-повільно розвернулася і побачила вродливого блакитноокого хлопця, який ніжно мені всміхався. Його повні губи неспішно наблизилися до мого зачарованого обличчя, а потім обережно…

— Лільо! Лільо, прокидайся! — не давши солодкому сновидіню дійти до найцікавішого моменту, вирвав мене Мелінин голос, власниця якого торсала моє плече. Це змусило мене незадоволено насупитися. "Ну ось, знову... Та скільки ж можна???".

— Що таке, Меліно?.. — сонно пробурмотіла я, підійнявшись і протираючи заспані очі. Моя найкраща подруга підійшла ближче і схвильовано мовила:

— Я тебе вже стільки часу буджу, ти б знала! Усьому шостому загонові треба через десять хвилин бути біля бального залу.

— Ех, бальний зал. Бал… — поринула я у спогади вчорашнього дійства, дурнувато сміючись.

— Лільо! — крикнула дівчина, знову висмикнувши мене з магічного світу думок і бажань.

— Ну що??.. — ображено промимрила самими губами, надувшись.

— Знаю, вчора було дуже класно, але давай поквапся, а то там нам хочуть сказати щось важливе.

— Добре, добре. А хто тобі це повідомив?

— Ріна.

— Зрозуміло. Через кілька хвилин чекай мене там.

— Гаразд. Сама не заблукаєш? — йдучи до дверей, підозріло поцікавилась Меліна.

— Думаю, ні. — все ж трохи непевно відказала я і, коли прочитала у її погляді "ну, дивись мені",  вона зачинила за собою двері.
Спокійно видихнувши, я тушею впала на ліжко. "На балу все справді було так гарно й чарівно, що серце ще довго співатиме, згадуючи це. Ех, ще раз би так…".

Вирішивши, що довго лежати не варто, я підірвалася і почала поспішно вдягатися. Швидко начепила на верх улюблену рожеву спідницю, на низ – білу майку, і етно босоніжки на ноги. "Ну й нехай це вбрання трохи дивне для Фоверо Вельту, та мені байдуже". Потім зачесала своє довге волосся у кінський хвіст і, після усіх ванних процедур, хутко попрямувала до місця, у якому ми всі повинні були зустрітися. "Дякувати Богу, хоч трохи пам'ятаю дорогу".
 

На щастя дівчини, останнім до їхньої банди приєднався Евол, через що інші сердито випалювали у ньому дірку.

— Доброго ранку, Незонько. — розцвів парубок, не звертаючи уваги на їхню немилу поведінку.

— Д-доброго, Еволе. — засоромлено привіталась вона, опустивши очі. А інші, крім Лілі, здивовано витріщилися на неї. "Що з Незою? Навіть йому нічого такого не сказала", - спантеличено подумалося їм.

— До речі, хлопці, ну й дівчата, тепер ми з Незою пара, тому не ображайте її. — блондин щасливо обійняв іншу й широко всміхнувся.

— Круто! — шоковано викрикнув Даніель, коли вже знайшов свою щелепу на підлозі. — Брате, чому ж раніше не сказав??

— Дійсно, я також залюбки б послухав історію вашого довгоочікуваного воз'єднання. — підтримав того Орігам, ошелешено киваючи.

— Та я лише недавно прокинувся, не було часу. — не припиняв шкіритися кароокий, а хлопці нерозуміюче перезирнулися. "Тоді потім з ним про це поговоримо", - промайнуло в їхніх головах.

— Ну все, Еволе, це не дуже гарно стосовно інших... — пробелькотіла темноволоса панянка, а він відразу спокійно відпустив її, тихо погодившись.

— Радий, що ви всі вже тут. Це ж увесь ваш загін, нє? — замість ранкового привітання, запитав Джет, крокуючи до них.

— Весь. — кивнула Меліна. "Думала, до нас Ріна прийде", - збентежилась блакитноока. — А чому треба було, аби ми саме тут зібралися?

— Бо це єдине місце в палаці, яке ви всі знаєте найкраще. — якось нервово відказав демон, потираючи червону щоку.

— Ага. — "Щось він сьогодні не в настрої, еге ж?" - подумала головна героїня, а потім цікаво запитала: — Джете, що з твоєю губою? Ти з кимось уже побився?? Думаю, не з Елеазаром, а то ви вчора так сперечалися…

— Ні, не з ним. Це я від свого капітана на горіхи отримав, адже той звідкись дізнався, що я вчора себе не дуже гарно поводив із Віві. — дратівливо відповів жовтоокий, звернувши увагу й інших на невеличку рану, що "прикрашала" його вуста.

— Он як... А може, Віві сама йому розповіла?

— Не може бути, вона ніколи йому не скаржиться на мене. Всі її слова – то просто спроби залякати, на які… Я майже завжди ведуся, адже боюся кепа. Ми обоє собі такі правила встановили, як тільки опинилися у команді: вона не скаржиться на моє приставання капітану, а я не маю права позбавити її найціннішого для дівчат – цноти. — швидко проговорив він, ніби це було звичайним ділом. — Якби не та заборона, вона б давно була повністю моєю. А тепер ще й тридцять кіл навколо палацу бігати…

— Але ж… — червоніючи, несміливо заперечила Ліля. — Її серце не належить тобі, то як би це було?.. — гостровухий пильно подивився на неї і звузив очі.

— Її серце вже моє, просто вона цього не знає. — впевнено заявив Дезлес, схрестивши руки на грудях. — Так, чому я сюди прийшов? Ти мене збила. — його брови обурено зійшлися над носом. — А, точно! Від сьогодні у вас починаються спеціальні тренування, під час яких ви вже будете офіційно вважатися шостим загоном імперської армії Міронези.

— Ого! — здивувалися всі, а далі Евол занепокоєно спитав: — Буде складно?

— Якщо враховувати те, що вашим тренером буде Клайд Гонзо, то так, буде зовсім не легко.

— Пан Клайд? — цікаво витріщилася на нього рожевоволоса, через що Джет нерозуміюче закліпав.

— Ви його знаєте?

— Так. Коли були на пляжі, то познайомилися з ним. Непоганий чоловік. — спокійно відповів Даніель.

— Чоловік то непоганий, а як тренер – демон. Принаймні, мені так Елеазар розповідав, адже він його колись теж тренував. — розчаровано похитав головою чорнявий. "Ого, то він тренував Ела?" - відразу всміхнулася Ліля, згадавши про хлопця.



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись